А суд живе своїм життям.

21.05.2016 14:35

А суд живе своїм життям.

 

Шановні читачі. 20.05.2016 р. я відвідав наш Зачепилівський самий "справедливий" суд, був присутнім на засіданні під головуванням судді Яценко Є.І., який мені за одну фразу погрожував видалити з зали суду. Для вас я повідомляю, що мені було цікаво прослідкувати за діями працівників міліції і відповідною  реакцією самого суду. Те що в них все пов'язано - це всім відомо і дивуватися не слід. Та це не завадило пану судді запропонувати мені пошукати логіку в наших законах. При цьому він не гірше за мене знає, що тієї логіки в наших законах якраз і не варто шукати. Та повернемось до суті питання.

Вам, очевидно, відомі події пов'язані з убивством півтора роки тому молодої жінки в селищі Зачепилівка. Ця трагічна подія  розслідувалась працівниками  нашої міліції. Підозрюваним в убивстві був  "призначений" мешканець селища Криничний Віталій. Він був заарештований, а в його помешканні був зроблений обшук і значна частина його одежі була забрана працівниками міліції для проведення відповідної експертизи. Не є великим секретом і той факт, що ті два мішки одежі були в свій час куплені мамою Криничного В. - Ісаковою Т.Д.  Та коли минуло більше року і  син Тамари Данилівни був осуджений падлючим  Красноградським районним судом, вона звернулася в Зачепилівську міліцію з проханням повернути їй вилучені речі. Та як виявилося в міліції  не знайшлося тих речей, які за логікою речей варто повернути дійсній хазяйці. Їй винесли купку мокрого і цвілого барахла - от і все. Тамара Данилівна змушена була іти до прокуратури, "взяла за руку" прокурора прокуратури Костогризова і повела на оглядини до міліції. Історія повторилась. По суті віддавати в міліції не було чого.

Все це виглядало як безкарне мародерство працівників міліції, які весь час готувалися стати поліцейськими. Я сам собі думав наступним чином, що навіть коли осуджений молодий хлопець і повернеться з тюрми, то сорочка йому буде потрібна. Він є жива людина. А добро виховати можна тільки добром. Іншого історія не знає. Тому я пішов до районного відділу міліції де у мене відбулася розмова з заступником начальника Берлимом Р.Г. У нас відбулася цивілізована розмова, якщо можна так сказати. Але коли я задав питання про долю речей Ісакової Т.Д., то Руслан Григорович мені пояснив що вони не зобов'язані охороняти  її речі. Це мене настільки вразило, що я був змушений, правда по телефону, задати це ж питання начальнику районного відділу міліції Харченко Ю.В.  Він пообіцяв мені розібратися з цим питанням. Пройшло днів п'ять і він мені пізно ввечері зателефонував  та повідомив що він визнає провину своїх працівників. Що я міг тоді йому сказати? Я порекомендував йому зустрітися з  Ісаковою Т.Д. і знайти  разом порозуміння так як в іншому випадку їй прийдеться іти до суду з відповідним  позовом. Та пройшло місяців три - і ніхто нічого. Правда тут і дивуватися немає чому. Наша міліція чи поліція десятиліттями так працює і ні за що не відповідає. То це ми мову ведемо про  одежу засудженого, а коли говорити про самого засудженого, то навіть апеляційний суд не зміг зрозуміти за що саме осуджений хлопець на 10 років тюрми. Тільки тому Красноградський суд  я назвав падлючим, бо там годили прокурорам і міліції і при відсутності доказів вини звинуваченого запроторили до каземату. При цьому там ніхто ні за що не несе відповідальності.

Та повернемося до нашого суду. Не дочекавшись переговорів з міліціянтами Ісакова Т.Д. понесла до суду наступну заяву:

 

ПОЗОВНА  ЗАЯВА.

На початку грудня місяця минулого року стосовно мого сина Криничного В. була відкрита карна справа. Працівники міліції приїхали до його будинку і робили обшук.  З шифанера були забрані всі кращі речі і одежа, які були у мого сина, в кількості двох повних мішків.  При цьому ними не було залишено копії акта з переліком забраних речей. Майже все те, що ними забрано, було куплене мною особисто, так як мій син є хворою людиною.

На даний час мій син осуджений і справа буде розглядатися в Харківському апеляційному суді. В мене ж з'явилося право на отримання забраних речей. Коли я звернулася з цим питанням то мені працівники міліції винесли купку мокрих та цвілих речей. Я відмовилася забирати цей непотріб. З відповідною скаргою я звернулася до прокуратури Зачепилівського району. Прокурор прокуратури Костогризов О.В. ходив зі мною до районного відділу міліції і там працівники міліції пообіцяли йому ще пошукати деякі мої речі. Все це виглядало як знущання наді мною і моїми правами, як людини. На даний час я так нічого і не отримала з райвідділу міліції.

Після цього я зверталася до начальника районної міліції Харченка Ю.В. та керівника слідства Стрільця С.В. Крім обіцянок розібратися, я нічого не отримала. Єдине, що радує, так це те, що начальником Зачепилівського РВМВС України в Харківській області підполковником міліції  Харченко Ю.В. в усній формі визнана провина підлеглих йому працівників міліції по даній справі.

Перелік забраних речей я отримала в апеляційному суді з карної справи.

В результаті міліцейського беззаконня я  зазнала втрати в зв'язку з розкраданням та знищенням моїх речей. Крім цього я зазнала душевні страждання в зв'язку з розкраданням та знищенням моєї власності працівниками міліції. Працівники попереднього досудового слідства не забезпечили повноцінного збереження вилученого майна.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 23,1166, 1174, 1176 ЦК України прошу суд:

1. Стягнути з відповідачів завдані мені матеріальні збитки в сумі 9 623 грн.

2. Стягнути з відповідачів завдані мені душевні страждання в сумі 5 тис. грн.

 

Додаток: - копія списка вилучених речей з карної справи.

- копія вироку Красноградського суду від 27 08.2015 р.

-заява про звільнення від сплати судового збору.

 

 

Мешканка селища Зачепилівка    ________________  Ісакова Т.Д.

 

Даний позов попав на розгляд судді Яценко Є.І.  На той час розгляд карної справи не був закінчений і тому суддя прийняв рішення дочекатися вироку суду і тільки потім вирішувати долю того майна.

27.08.2015 р. Красноградський суд "розродився" і появилася можливість отримати з судової справи список вилучених речей, визначитися з їх вартістю. І тільки 20.05.2016 р. суддя Яценко Є.І. дозволив собі продовжити розгляд заяви Ісакової Т.Д. Інтереси міліції в суді представляв зам нач. міліції Стрілець С.В.

Судом було прийняте наступне рішення:

 

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2016 року Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого         - судді Яценка Є.І.,

при секретарі         - Гагаріній С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 620/1145/15-ц за позовом Ісакової Тамари Данилівни до Зачепилівського відділення поліції Красноградського відділу поліції ГУНП в Харківській області, ГУНП в Харківській області про стягнення матеріальних та моральних збитків. -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Зачепилівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом Ісакової Тамари Данилівни до Зачепилівського відділення поліції Красноградського відділу поліції ГУНП в Харківській області, ГУНП в Харківській області про стягнення матеріальних та моральних збитків.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.03.2016 року частково задоволено апеляційну скаргу обвинуваченого Криничного B.C. та скасовано вирок Красноградського районного суду Харківської області від 27.08.2015 року, яким останнього було засуджено до 10 років позбавлення волі та направлено кримінальну справу на новий розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова.

Представник відповідача Стрілець С.В. в судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження по даній цивільній справи до винесення вироку Жовтневим районним судом м. Харкова та набрання ним чинності.

Позивач Ісакова Т.Д. в судовому засіданні заперечила проти зупинення провадження по справі, вважає, що для цього відсутні законні підстави та наполягає на продовженні розгляду.

Оскільки предметом позову є вимога позивача, яка стосується повернення особистих речей обвинуваченого Криничного B.C., які є речовими доказами по вищевказаному кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне зупинити провадження по даній цивільній справі на час розгляду кримінальної справи до винесення вироку та набрання ним законної сили.

В силу п.4 ч.І ст. 201 ЦПК України суд зобов»язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 201, 293 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі № 620/1145/15-ц за позовом Ісакової Тамари Данилівни до Зачепилівського відділення поліції Красноградського відділу  поліції ГУНП в Харківській області про стягнення матеріальних та моральних збитків - зупинити.

 

Головуючий, суддя                                             Яценко Є. І.

 

Тепер настав час пояснити читачам причину появи даної статті. Давайте уважно прочитаємо ухвалу суду і зробимо висновок:  чи отримала судовий захист громадянка Ісакова  Т.Д.  В тексті судової ухвали чітко записано, що  особисті речі Криничного В.С. є речовими доказами по кримінальній справі. Саме тут і "зарита собака". І я виражаю свою думку про те, що на підставі рішення апеляційного суду у мене появилася  стверджуюча думка про те, що ті речі в нашій міліції і прокуратурі тільки намагалися видати за докази. Цей фальсифікат вони підсунули  Красноградському суду і вважають що цей фокус у них вдався. Але на сьогоднішній день все виглядає зовсім не так як це собі  уявляє суддя Яценко, керівник слідства Стрілець та куча прокурорів. Бо жодна експертиза не підтвердила догадки слідчих. І чим може закінчитися розгляд кримінальної справи - можна лише здогадуватися. Але рано чи пізно справа закриється, а речей то немає. Віддавати немає чого. А мародери отримують зірочки на погони, підвищення по службі.  І все це дякуючи продажним судам цинізм яких описати неможливо. Такий суд називати судом у мене язик не повертається. Це є судилище - місце де відбувається фальсифікація подій і фактів. Суд в черговий раз доказав кому він служить. Я належного правосуддя там не побачив.

Вітряк правосуддя крутиться… а борошна то немає.

 

Редактор - Віктор Марголін, 21.05.2016 р.

Тема: А суд живе своїм життям.

Божого суду чекати дуже довго

радикали | 28.05.2016

то чи не краще взяти справу покарання злодіїв у власні руки.воїни АТО воюють з власним народом,а повинні повернути зброю проти злочинної влади і вимисти поганою мітлою з Киева порошенко-яценюко-гройсманів,а із зачепилівки конопльо- глянів.І не боятися будьякої допомоги,хоть зелених чоловічків.хоть самого чорта

всем

суд | 27.05.2016

не живем, а ЖИРУЕМ !!!!!

Про суд

Гена ПТИЧКА | 21.05.2016

Жалко, долго ждать! Надежда не умрет последней! Палачу придет конец!

люди

зач | 21.05.2016

головний суд - це Божий. Ось він і засудить.

додати новий внесок