А за державу таки обідно.

24.05.2018 18:41

А за державу таки обідно.

Шановні читачі. Погано що ми не можемо  відверто поспілкуватися. Коли я дозволяю це робити у нас знаходяться якісь манули і пішли їх думки про майдан з матюками. І так кожен раз, без вихідних. Особисто мене цікавить думка читачів відносно поведінки працівників прокуратури, які вже майже півтора року як забрали ноутбук і не повертають його мені. А точніше - чого я мушу його забирати після ремонту? Є відповідне законодавство яке регламентує діяльність  поліцейських і прокурорів під час обшуку. Хто дозволив їм не виконувати Закон чи рішення суду? Майже півтора року їм треба було чухатися щоб визнати мене ні в чому не винним. Весь цей час вони старалися  якось призупинити роботу редакції "Зачепилівської правди". Але сховати їх службову брехню стає все важче. Та діло іде до виборів і в чиновників починають труситися ноги. Поряд з цим до мільйонів громадян України приходить розуміння що так далі жити не можна, стає зрозумілим хто в цьому винний і т. д.

Приведу лише один приклад. П'ятий рік сидить в СІЗО наш земляк Криничний Віталій. Я не є його адвокатом, але чітко розумію і це є моїм суб'єктивним висновком. Прокурор, слідчий і судді повинні вже давно сидіти на місці Криничного В. і там розповідати як вони засадили хлопця за грати без доказів його кримінальної провини. Це не я придумав, є відповідне рішення апеляційного суду. Просто  у нашій державі створюються умови щоб у країні вже не було несуджених людей. Це є елементи геноциду над власним народом. Ось тому призначене судове слухання в Харкові на 21.05.2018 р. не відбулося і  перенесене воно на 27.08.2018 р. Нехай судді підлічаться, відбудуть зароблені відпустки, покачаються на пісочку одного із морів, а ти сиди, така вже твоя доля. Та тільки чекати правди і справедливого судового розгляду дочекатися практично неможливо. Таку вже державу збудували. За цей час отой йолоп із Харкова можливо доб'ється призначення на посаду судді довічно і майже готовий голова суду для цієї полудебільної громади. Це якщо в нас нічого не зміниться.

А тепер знову мова піде про мій ноутбук, який я подарував своїй внучці. Та, внучці, а не поліцаям з Краснограда, дякуючи подонку Огієнку.

Я пропоную вам прочитати мого листа прокурору України.

С К А Р Г А

Звертаюся повторно.

Пане прокурор. До шановного ви не доросли та і часу на це вже немає. Та все ж я змушений звертатися до вас так як ви очолюєте роботу органів прокуратури України і повинні відповідати за виконання ст.2 КПК України. А так як я ні в чому не винний, то маю конституційне права на свій захист з боку ваших Харківських "шакалів". Вибачте, але іншої назви ці, з дозволу сказати державні чиновники, не заслуговують. Я, як людина яка в деякій мірі займалася правозахисною діяльністю, сьогодні сама себе захистити не може. І справа тут не завжди через недолуге законодавство, а через безвідповідальну роботу ваших полковників. Надаю простий приклад. Я телефоную в облпрокуратуру (732-83-81) і говорю що хочу поговорити зі слідчим Бондаренком О. С., а мені говорять що він уже розрахувався в облпрокуратурі і тут не працює. Але ж це не є правдою. Про що далі можна говорити в цій злодійській організації, хто тобі скаже правду і хто там тебе мріє захищати? Це повний абсурд, це відверта дискримінація важливого державного органу на який український народ покладав свої надії. Такий свій висновок я роблю на підставі свого досвіду починаючи з 2001 р. і ця тема безкінечна так як органи прокуратури стояли на захисті розвалу  нашої країни.

Та сьогодні я задаю конкретне питання. Вперше до вас я звернувся листом від 26.04.2018 р. Мої додатки на 8 арк. безсумнівно доводять злочинну суть роботи Харківських прокурорів та незважаючи на це ваш працівник  В. Атаманенко проявив непрофесійний підхід до вирішення моєї проблеми і листом від 07.05.2018 р. поставив під сумнів роботу підлеглих прокурорів Харківщини. А , можливо , було би краще самому відкрити кримінальне провадження,  а справу взяти на особистий контроль. Саме такі його дії дозволяють  заст. прокурора області О. Мельнику  підписувати  такі листи на мою адресу, як від 10.05.2018 р.  Це є повний ідіотизм, коли на жодне із поставлених питань немає відповіді. Це профанація всієї прокурорської системи України. В одній постанові написано що ноутбук зданий на експертизу, а в постанові Бондаренка від 20.03.2018 р. указано що Субочева ноутбуком не користувалась. Залишилось їм написати про те, що полковник  поліції Каратаєв С.І. у моїй присутності за пів дня так і не зміг включити ноутбук в роботу. Дебіли в Зачепилівці, що тут поробиш? А для мене яка різниця хто користувався ноутбуком, важливо те що він угроблений і Харківські подонки не бачать в цьому злочину. Я ж пропоную  мій ноутбук покласти пану Данильченку в голови, а мені повернути кошти щоб я зміг купити внучці новий ноутбук без їхніх "жучків". Не слід забувати і про моральну шкоду, яка завдана  в результаті непрофесійних та злочинних дій так називаємих поліцаїв і прокурорів. Є рішення суду про те, що мене слід визнати потерпілим. Однак, жодна падлюка при погонах  не збирається виконувати рішення суду. І це ми повинні називати державою?

Як стало мені відомо 08.05.2018 р. слідчий суддя не зміг розглянути мою скаргу на постанову слідчого від 20.03.2018 р. про закриття кримінального провадження. Очевидним є те, що прокурори ходять до суду по бажанню, а доля  ноутбука - мого подарунка внучці, так і залишається не визначеною. Це говорить про те, що прокурори та менти Краснограда безвідповідально арештували моє майно і ніякої відповідальності в цій бандитській країні не несуть. Це і є основною причиною моїх скарг. Мої умови вирішення проблеми вже озвучені. В той же час Харківські пройдисвіти, по суті, кришують злочин, а можливо відробляють хабар.

Крім цього хочу пояснити наступну свою позицію. Її я пояснив працівникам СБУ та прокурору Харківської області в листі від 17.05.2018 р. В разі умисного ухиляння прокурорів та суддів України в питанні правового захисту мене особисто я змушений буду звертатися за допомогою до Президента Росії. Іншого реального шляху для правового вирішення конфлікту я поки не бачу. Нехай і в Росії знають правду як український гарант Конституції захищає права простих українців, до чого він привів усю країну своєю корупційною діяльністю коли навіть в суді часто неможливо довести що я ні в чому не винний. Та все ж я  маю постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 21.02.2018 р. по справі № 12016220290000285 від 09.12.2016 р. в якій записано що вона закрита у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. В цей же час суддя Огієнко, який написав на мене скаргу, добивається вже пожиттєвого призначення його суддею. Такою вже є ця корупційна країна в якій не видно світла в кінці тунелю. Я вже не розповідаю про злодійські дії правоохоронних органів які призвели до зупину випуску Інтернет-газети, а я змушений був купляти новий комп'ютер і оплачувати Інтернет тоді коли ним не користувався. А як вони по хамськи вели себе під час обшуку що навіть протоколу обшуку не залишили. В них ніхто ні за що не несе відповідальності. Складається враження що їх головна задача добити державу Україну. А це говорить про те, що влади, як такої, в Україні немає. Майже півтора року знадобилося для розуміння того, що журналіст ні в чому не винний. До якого ідіотизму мені треба ще дожитися в мої  майже 72 роки?

На даний час я не дочекався відповіді від прокурора області Данильченка та віра в його порядність в мене давно скінчилась. Натомість я спробую спрогнозувати подальші дії влади і "наших" правоохоронних органів. Після опублікування мого листа в СМІ Росії хтось таки прокинеться і в нас. На всю Україну прозвучить: був викритий і схвачений на гарячому російський чи японський розвідник, сепаратист і зрадник інтересів держави, мешканець Зачепилівки - Марголін В.Н. Його ноутбук був арештований 17.02.2017 р. Ворога народу висліджували довго, але наша праця увінчалась перемогою. Дехто отримав підвищення по роботі, багатьом підняли заробітну плату. Не забули і про хвойду з Краснограда.

Та при цьому мене вражає до глибини душі те, як до мене відносяться офіцери-прокурори, які навіть рішення суду не бажають виконувати. Вони свідомо так себе ведуть з людиною якій майже 72 роки, яка має 30-річний стаж роботи на державній службі, яка займалася правозахисною  діяльністю, яка є редактором Інтернет-газети "Зачепилівська правда", яка перенесла інсульт, має захворювання по гіпертонії та цукровому діабету, яка є законослухняним громадянином, не має судимості, а лише описує  наявний бардак у цих організаціях. В той же час мені ці подонки рекомендують їхати за 130 км. в Харків щоб отримати постанову слідчого замість того щоб прислати її мені поштою. І це після багатьох просьб і нагадувань. Я уявляю що ці нелюди роблять із просто рядовими громадянами України. Наприклад, мій земляк Криничний Віталій вже 4 роки сидить в СІЗО без доказів його кримінальної провини, а його майно - два мішки одежі вже давно розікрали в Зачепилівському відділку поліції. Оце такий підсумок реформ в прокуратурі і поліції. Мій же досвід спілкування з судом, прокуратурою і поліцією розпочинається в 2001 році і мені є що розповісти.

Звертаючись за допомогою до Президента Росії я сподіваюся що при бажанні він знайде шлях і методи щоб вплинути на нашого гаранта Конституції до якого мені звертатися - практично справа безнадійна.

 

Додатки: - 10 арк.

Мешканець Зачепилівки Харківської  області   ________  Марголін В.Н.

24.05.2018 р.

 

Дійсно, звертатися до нашого "гаранта" Конституції - справа безнадійна. До такого висновку я приходжу в результаті численних звернень. Мені ж втрачати немає чого, та мене вже дехто попереджають про небезпечність такого кроку бо влада для свого  захисту здатна на все.

 

Редактор - Віктор Марголін, 24.05.2018 р.