Часто слово "прокурор" звучить як матюк.

09.04.2018 18:20

Часто слово "прокурор" звучить як матюк.

 

Шановні читачі. І матюк не простий, а десь там, як кажуть люди, трьохповерховий. На мою долю випало чимало побачити фокусів отих перевертнів при владі. І не так уже важливо, що деякі із них вже не топчуть нашу грішну землю, а справа Берії та Вишинського процвітає. Ці злодійські паростки як ракова пухлина роз'їдають наше суспільство і з отого, що ми  вважаємо будуємо правову державу, - залишається, вибачте, пшик. Щоб якось нарешті зупинити цей політ у штопор деякі політики пропонують всіх суддів і прокурорів  треба негайно звільнити і набрати нових.  Саму таку операцію я розглядаю як досить складною, так як серед армії прокурорів і суддів, щоб ми не говорили, є чесні і порядні люди.

Наш район в цьому плані похвалитися аж нічим не може. Варто згадати суддів - Ковальова, Гришина, прокурорів - Божка, Комара, Фортуну і  деяких  інших, пригадати  їхні  чудачества і запойні дні, прочитати їхні  процесуальні документи і все стане на місце. Та при цьому варто не забувати, що від п'яної фантазії цих падлюк часто залежали долі доволі порядних і чесних людей.

Як воно в тій Америці? Призначать суддю чи прокурора і він  розглядає поступки любої людини, навіть Президента. І при цьому майже ні в кого не виникає жодного сумніву в добропорядності такого чиновника. Для нас це звучить як казка. Це тільки характеризує рівень розвитку нашого суспільства. Рахунок, звісно, не на нашу користь.

Я хочу привести читачам ще такий приклад. Працює у нас  суддею Бойко Григорій Васильович. Навряд чи хтось запідозрить мене в полум'яній любові до цього чиновника. Ніколи мені не забути його "процесуального керівництва", коли так називаємий суддя Ковальов осудив мене по кримінальній статті, а в вироку ума не вистачило щоб написати в чому полягає моя провина. Тут із алкоголіків і спрос такий. Це було в 2001 році, а ніби вчора. А все тільки тому що судова система майже нічим не змінилася. На зміну одним шакалам приходять інші без ума, честі, совісті і знань. А пан Бойко як був Бойком так і залишається Бойком. Міняється лише рівень його заробітної платні, яка сягає майже 30 тисяч гривень. Та чорт з ними тими грішми, так роздумують мої земляки, якби ж тільки суд судом був праведним, об'єктивним, справедливим. Але ж коли я чую що люди чи адвокат заявляють про те, що у них немає бажання щоб їх справу розглядали в Зачепилівському суді, то це вже схоже на діагноз. Коли до судді немає довіри то який із нього суддя. Це ж профанація всієї судової системи. Чому люди повинні, наприклад, їхати із Зачепилівки  в Кегичівський суд задля одержання дійсно правового рішення суду.  І питань при цьому виникає цілий ряд. Задавати їх немає кому, а заявити про те, що Бойкам в районі давно робити немає чого - давно потрібно. Нажаль немає такої формули по якій можна було б обрахувати той збиток який наніс зачепилянам ось такий суддя. А сам збиток він є і моральний і матеріальний. Так що про почесті говорити - це значить ще більше заглибитись в аморальні нечистоти сьогодення саме в суді. Та тікати варто і чим раніше тим краще. Не треба добивати нашу країну. Ніякі грамоти і нагороди не спасуть пана Бойка. Його поїзд давно поїхав. А за гроші народної поваги купити практично нікому ще не вдавалось. Ось із таким багажем прийдеться доживати віку слідчому судді.

Я маю конкретні і відверті претензії до працівників правоохоронних органів. Щоб нічого не придумувати я вам пропоную почитати мій лист прокурору Харківської області. Цей високопоставлений чиновник мав би прислужитися справі побудови правової держави Україна, але в нього чогось таки та не вистачає. Читаємо.

О С О Б И С Т О

Прокурору Харківської області

Данильченко Ю. Б.

 

  Марголін Віктор Наумович -

мешканець смт.Зачепилівка

Харківської області,

11.08.1946 р.н.,

вул. Українська 8, кв.9,

інд.64401, тел. 066-71-68-753,

пенсіонер, ветеран праці,

редактор Інтернет-газети     "Зачепилівська правда"

 

С К А Р Г А

Враховуючи мій досвід в написанні скарг в органи прокуратури України починаючи з 2001 р., коли був незаконно осуджений по карній статті, в мене не зникло почуття огиди до всіх шакалів які там працюють. Та, нажаль, інших у нас немає.

Отже, Юрію Броніславовичу. Довожу до вашого відома, що в кінці 2016 р. стосовно мене прокуратурою Первомайсько -Красноградської прокуратури була відкрита карна справа. Дійсно, я в одній із своїх статей допустив небажаний вислів стосовно судді Зачепилівського районного суду  Огієнка Д.В., якого слід і зараз підвісити за одне місце та він тимчасово не працює, саме за таку його злочинну роботу. Та чорт з ним, мова піде про інше.

17.02.2017 р. до мене на квартиру під контролем холуя Бобрицького з  Красноградської прокуратури завітало 6 чоловік з постановою суду про дозвіл на обшук та арешт комп'ютерної  техніки саме в квартирі. Та вони не пройшли мимо мого гаража, погреба і фазенди, все зняли на камеру. Ну, хворі люди, що тут скажеш? Світять прожектором в погріб і односно знімають на камеру, шукають комп'ютери. Божевільні, що поробиш? Забрали системний блок від комп'ютера, ноутбук, принтер, флешки і т. д.   Моїх знань не вистачило щоб довести слідчому і прокурору що принтер не є носієм інформації і його немає сенсу взагалі забирати. Ноутбук - це була дитяча іграшка яку дідусь подарував своїй єдиній внучці. Я проживаю один, дружину поховав чотири роки тому. Мало не став я на коліна умовляючи не чіпати ноутбук - дитячу іграшку, але ці йолопи були невговоримі. Дебіли в погонах.

Я не думаю що мої "гості" не розуміли що вони  були в квартирі чоловіка, який займається журналістською діяльністю. Їх задачею було "зав'язати" мені рота та заблокувати випуск Інтернет-газети "Зачепилівська правда". Та знайшлися розумні і думаючі люди які по суті купили мені новий комп'ютер заради випуску газети. Ну, не всі у нас є прокурорами, а є і порядні, патріотично налаштовані громадяни правової держави Україна. Ви про це можете лише здогадуватися.

Вся моя техніка, нібито, знаходилася на експертизі. Я чомусь думаю що в інституті Бокаріуса  не всі такі як у вашій прокуратурі  і робити експертизу моїм цяцькам могли б набагато скоріше. Все це якась лапша на вуха. Ваші всіх тримають за лохів не відчуваючи жодної відповідальності.

Вся ця прокурорська маячня закінчилася тим, що вони закрили карну справу в зв'язку з відсутністю складу злочину майже через півтора року. Сволочі.

Крім цього, я вважаю за необхідне тобі, як очільнику цих шакалів, повідомити про наступне. Пройшовши через апеляційний суд я добився що Красноградським судом було прийняте рішення про визнання мене потерпілим по карній справі пов'язаній з ст. 388 КК України за те що ноутбук був угроблений. Справою займався ваш слідчий Бондаренко О.С. з другого слідчого відділення який, очевидно ухватив хабара, і закрив карну справу. Такого ідіотизму я ще не бачив. Цей слідчий навіть не надав мені відповідної постанови, прислав якусь писульку з якою і в туалет не сходиш. Надіється що дід дурний зовсім і погодиться з його фантазією. При цьому цей ідіот не пояснює мені яка доля ноутбука - мого подарунка єдиній внучці школярці. Варвари.

Мене вражає позиція керівника слідчого Бондаренка який рекомендує підождати рішення суду з даного питання. Ніби я не знаю які в нас суди. На "гарячу лінію" до Нелі Володимирівни телефонувати - це справа безнадійна. І винний в цьому саме ти, бо ти створюєш цю систему загальної безвідповідальності та безкарності, корупції і неповаги до громадян України. Мені важко уявити за який хер тебе зробили почесним. За те що я третій рік від тебе чекаю відповідь на мою заяву?

Далі в мене закінчується терпіння щоб у якийсь цивілізований спосіб пояснювати тобі який ти цінний екземпляр для цієї обідраної, пограбованої, злиденної країни. Та все ж нагадаю мої вимоги що після ремонту ноутбук з вашими жучками мені і внучці не потрібні. Забери ти його собі в голови, а мені верніть 25 тисяч гривень. Такі мої умови. Про повагу до тебе і прокуратуру в цілому поговоримо інший раз.

І останнє. Я приніс в квартиру з гаража вила на той випадок коли якесь падло, з вашого круга, заявиться до мене в гості, то щоб було чим зустрічати.

Твоя відповідь буде опублікована в Інтернет-газеті, я тобі обіцяю.

 

Мешканець Зачепилівки   _______________  Марголін В.Н.

07.04.2018 р.

 

Шановні читачі. Можливо що я помиляюсь, але маю таке відчуття, що пан прокурор не захоче відповідати на мого листа. Подивіться що робиться в нашій країні починаючи з бриліантових прокурорів. Я не чув щоб хоч одного прокурора посадили і при цьому хочемо побудувати правову державу. Ці прокурори довели країну до того, що  для їхньої посадки  треба не подію шукати , а скласти графік і довести план для кожної області. За невиконання плану - 10 років тюрми. Я переконаний що через місяць ми не пізнаємо своєї України. Тільки де та політична воля щоб саме таку реформу провела в життя. У нас же вихід один. Прийти на вибори і проголосувати не за Гіршфельдів, не за Добкіна, не за Райніна, не за Гляня Л.Д.  Про  Порошенка я вже мовчу, питання є зрозумілим і для дошкільника. І зробити це не так уже й важко, тільки розум потрібний.

Четвертий рік сидить в СІЗО наш земляк Віталій Криничний, практично не осуджений. Ні районні, ні обласні прокурори чомусь не здатні навести доказів його вини. Навіть одежу підсудного розікрали в мінтовці. В мене немає слів щоб оцінити дані події. Це вже гірше шакалів. В стаді диких шакалів діють якісь там їхні правила поведінки, а серед мінтів і прокурорів цього немає. Для мене це страшні речі. А дивуватися немає чому. Слідчий облпрокуратури закрив мою справу, а долю мого ноутбука не визначив. Це значить, що цей полковник прокуратури в зручний для нього спосіб похерив практично всю Конституцію, ніби вона писана не для Зачепилівки. Читаємо Конституцію. А друкую все це я для того щоб електронним листом послати харківським дурням і ідіотам. Вони повинні знати що ми цей Основний закон країни читали.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Шановні читачі. Оці прокурори-кровопійці мені і самому осточортіли. Та де їх подіти. Далі, я сподіваюся, буде цікавіше. До нашого зачепилівського спектаклю долучається ще один "артист". Більшість його знає. Це голова об'єднаної громади - пан Кривенко. Його прізвище звучить у даній статті не тому що він заслужений артист, а тому що в районі є ми - члени громади, які мають певні права та інтереси. А селищний голова вибраний для того, щоб виконувати волю громади. Та, очевидним є те, що пану Кривенку цього так ніхто і не розповів. Раніше в моїй журналістській діяльності я старався мати підтверджуючий документ. А чи вийде  так цього разу - не знаю. Та далі мова піде про наш парк в центрі селища. Про нього вже написано немало. Нам залишається тільки берегти це народне надбання. Дякуючи ініціативним, знаючим людям створюється безсумнівна краса, яка на протязі майбутніх десятиліть буде радувати душу і серце моїх земляків, яка може слугувати  позитивним поштовхом щоб незлим тихим словом пригадати творців цієї земної неземної краси. Ці слова я пишу і для того щоб добрі і не дуже добрі люди в наступних моїх висловлюваннях не шукали якісь підводні рифи. А так  як в наш непростий, іноді злочинний світ, знаходиться чимало любителів поласувати  "народним пирогом", тому і народжуються  такі думки. Саме життя примушує задумуватися над деякими незвичними питаннями. А мова про наступне.

1 серпня 2006 року Прем'єр-міністр Ю. Єхануров підписав Постанову "Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах". Ця постанова, я так думаю, не торкається багатьох наших лісополос, які залишилися голі і босі, ніби в районі керівництва років 70 не існує. Так от, вищезгадана постанова регламентує певну діяльність місцевої влади при виконанні цієї роботи. Написавши заяву до правоохоронного органу я лише задав питання і попросив перевірити чи в законний спосіб коло 15 дерев в нашому парку були видалені. При цьому я нічиїх прав не приватизував, а іти проти Закону в мене і думок не було. І при цьому я не думав що свасі з селищної ради прийдеться  ні світ ні зоря пильнувати прихід свата до районного суду. Тут, очевидно, треба було щось робити, бо час грав не на користь селищної ради. Адже слідчий і мене знайшов, допитав як того вимагає порядок. А що я бачив крім пеньків в парку? А от поцікавитися в селищній раді наявністю необхідних документів для тієї творчості ніхто не поспішав. Згідно моїх догадок, в прокуратурі і в поліції не було жодних сумнівів стосовно відсутності в селищній раді належних документів і дозволів на вирубку досить цінних дерев. Сьогодні я не маю намірів оскаржувати саму потребу в тих деревах. Мені не є достовірно відомими наміри пана Кривенка в цій операції, вартості цієї затії також ніхто не знає, можливості бюджету селищної ради взагалі за  всіма замками, народ-громаду пан Кривенко взагалі розтоптав, він ніколи не звітував про свою роботу перед громадою, громадські слухання для нього це щось таке жахливе, для нього селищна рада як для рядового громадянина його курник де він повноправний одноособовий господар. Подаючи заяву я розраховував на те що хоч суд, можливо, вплине на саме такий стиль керівництва громадою. Нас то вже привчили що і країна керується приблизно як Зачепилівка. Але не слід забувати, що в Зачепилівці є державний орган такий як прокуратура. І мені зовсім не байдуже які висновки там зроблять. Та я зроблю все від мене залежне щоб в суді декому подивитися прямо в очі. Це буде такий всім нам екзамен на теми моралі, якщо вона ще залишається в наших душах.

 

Редактор - Віктор Марголін,  09.04.2018 р.

Досить писати матюки. Лавочка закривається.