Чекати на покращення...

07.04.2014 23:52

Чекати на покращення від «Партії регіонів» - це означає себе свідомо обманювати.

 

Життя проходить. І воно в нас одне єдине. Не можу повірити в те, щоб Всевишній отак покарав український народ. Чим ми прогрішилися перед Богом? Якась невеличка кучка януковичів та кобильських з жиру «казяться», а останні кінці з кінцями звести не можуть. Це якось хоч перестали останнім часом валити все на «попередников». Вже майже кончили золотовалютний запас країни. Тепер пішли з шапкою по миру. Китайці нам повинні допомогти. Чи не позорище?  А чому б нашим можновладцям вивезені з країни капітали не вкласти в розвиток своєї країни? А вони  ніби змагаються між собою – хто більше вкраде і вивезе. А коли так, то навіщо нам уряд разом із Президентом. Чи, можливо, саме вони і організовують цей безлад в країні?

Особисто я мав чимало зустрічей зі своїми земляками, з багатьма знайомими я спілкувався по телефону в переддень Нового року. Ми обговорювали таку тему: що нам приніс практично минувший рік? І що ви думаєте? Жодний із моїх співрозмовників позитивно не відгукнувся щодо минулого року. Одні розчарування, біди, невдачі, хвороби – ось такі підсумки маємо. Чим це пояснити – я не знаю. Чи я дожив до такого віку, чи в такі часи живу. Давайте разом поміркуємо над цим питанням.

Шановні читачі. Я знаю що Зачепилівських людей витягнути на площу на мітинг – це справа безнадійна. Я не закликаю до захвату влади. Та все ж ми маємо колись когось заслухати із отих нами вибраних чи для нас призначених керівників. Нехай нас поінформують що вони для нас зробили, які їх плани на майбутнє. Не так давно у нас в центрі, коло районного суду з музичною школою, був покладений новий асфальт поверх того що був. Особисто я такої вже великої потреби в цьому не бачу. Тим більше, що це досить не дешеве задоволення. Крім цього, в нас можна назвати немало місць де державні кошти набагато потрібніші. Як приклад, я хочу звернути увагу читачів на чисто Зачепилівську  технологію прибирання сміття та різних відходів. Якщо у мене получиться , то я покажу фото як все це відбувається.

 

 

Приїжджає трактор з прицепом  до будинків, а за ним декілька грузчиків та прибиральниць з лопатами. Вони разом перекидають металеві ящики зі сміттям на землю, вигрібають сміття на землю, а потім  вже лопатами цей мусор вкидають на прицеп. Головну роботу, бери більше і кидай дальше – виконують представники прекрасної статі. Та не подумайте, що за лопату дружно взялися пані Кобильська з пані Подколзіною. Хоча виробнича потужність цих молодиць до кінця ще не вивчена. Їх задача своєчасно провести нараду, колегію, апаратну нараду. Ось де розкривається їх державотворчий талант. А я їм про прибирання сміття. До речі, цю роботу у нас виконують люди, яким це доручено робити і роблять вони цю роботу набагато добросовісніше, ніж працюють «прикомандировані» в рай прокуратурі. Там як напишуть, так і самі собі не вірять. Тут уже –хто на що вчився.

Та все ж, повернемося до отієї «нової» технології прибирання відходів. Я сподіваюся, що навряд чи хтось захоче зі мною сперечатися і доводити, що ця технологія являє собою частку  зниклого з лиця землі рабовласницького періоду  розвитку нашої цивілізації. Я так думаю, що коли б Кобильська з Подколзіною напару відпрацювали бодай по зміні на прибиранні сміття за отією технологією, то витрачені кошти на асфальт і на ялинку пішли би на купівлю нового автомобіля з гідравлікою. Якщо тих коштів не вистачило, то у кожної із них ,очевидно, є можливість позичити рідній державі з тим, щоб припинити фізичне знущання над жінками Зачепилівки. Нам давно вже обіцяють що вже ось-ось довгожданий автомобіль буде куплено. Та їм простіше тарифи підняти, ніж потурбуватися про людей. Згадаймо украдений у людей поїзд до Харкова, випиляний ліс, украдений «колгосп Заповіт Леніна», «почищену» річку і т. д. Сволочі, яких світ не бачив. Я уявляю що робиться на рівні області , держави. І скрізь такі прокурори як Медяник,  Явніков, Дальока, такі судді як суддя Огієнко, які не бачать злочинів. Їх нахабство можна зупинити тільки в результаті  майбутньої  люстрації. На що я і сподіваюся.

 

 Віктор Марголін, журналіст ВО «Свобода».  02.01.2014 р.