Коли навкруги бачиш одну крамолу то і думки появляються відповідні.

04.06.2016 21:58

Коли навкруги бачиш одну крамолу то і думки появляються відповідні.

 

Шановні читачі. Я не знаю чи вдасться мені вас "завести",  а як точніше то розбудити у вас політичний інтерес до нашого буття. Адже вже чверть століття ми топчемося на місці, а по деяких позиціях ми взагалі у хвості  суспільного розвитку на цій планеті. Наші поводирі привели нас до злиднів, війни і розрухи. Коли їх послухати, то інколи ніби і розумне говориться, а коли доходить до діла то і відповідати немає кому. І тут я не можу сказати що народ у нас не при ділі. Які ми - то такі і керівники у нас. Для прикладу скажу про наступне. Закон України "Про місцеве самоврядування" зобов'язує селищного голову Кривенка Ю.В. бодай один раз на рік провести громадське слухання. І хто із вас був на тому слуханні? І кому про це не є відомим? А з рук сходить. Бо у нас діє кругова порука, вор покриває вора, а народ цьому аплодує. Ось такі ми є насправді. І це відбувається від самого Києва і аж до нашої Скалонівки. Чи можливо я не правий? Коли не так, то чому ми так живемо?

Мені скоро буде 70 років. Я не намагаюся зубами триматися за таке життя, але деякі життєві цінності я маю сповідувати. Вони є у кожного і я не буду загострювати вашу увагу на цій проблемі. Скажу лише про те, що мені не хочеться щоб наші потомки лаяли потім нас за те, що ми їм залишили. В цілому ряді країн ці питання виглядають набагато оптимістичніше, ніж у нас. А хотілось би… Тому і серце щемить. Все списати на війну нікому не вдасться.

Коли я слухаю четвертого Президента країни, його похвали на адресу керівництва Харківської області то в душі щось так перевертається недобре. Я переконаний що Президент не бажає бачити що відбувається за спиною пана Райніна, як живуть тут люди, які в них є проблеми, чим можна допомогти. Роки проходять,  а того пана в районі ніхто не бачив. Колись було дещо не так. Написав я звернення до Райніна. а відповіді то немає. Доручив розбиратися голові Зачепилівської РДА. А це все рівно що викинути в урну. І куди нам іти далі, хіба що до Галія?

Я розумію що хтось може сказати про мене що я маю застарілі погляди. Можливо що так. Але я працював в райкомі партії і знаю що скарги люди писали у вищестоящі органи в десятки разів менше ніж зараз. Це тому що абсолютна більшість питань оперативно вирішувалась на місцевому рівні і не потрібно було , як це зараз, сутками стояти в черзі в отому проклятому апеляційному суді щоб одержати бумагу де написана якась херовина і в кінці - "оскарженню не підлягає". Це питання я хочу для своїх читачів освітити більш детально, так як із цього починається влада над нами зі сторони держави. А маємо те, що маємо. Не міг я відвернутися від нещасної долі  інваліда дитинства Коробки Наталії, ходив до міліції , до прокуратури в Зачепилівці, до райсуду, їздив до Червонозаводського районного суду в Харкові і нарешті черга дійшла до обласного апеляційного суду, вік би його не бачити і його пихатих вгодованих "рил".

Я прошу читачів уважно прочитати мою апеляційну скаргу щоб в деталях зрозуміти суть питання яке повинен розглянути самий "справедливий суд":                                           

Скарга

на постанову слідчого-судді Прошутя І. Д. Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.02.2016 р. по справі №42015220290000001.

    

Оскаржуване рішення суду я отримав поштою 17.03.2016 р.

Дане судове рішення повністю перевернуло в моїй уяві задачі і принципи , якими керуються посадові особи міліції, прокуратури і Червонозаводського районного суду в своїй діяльності. В свої майже 70 років я вимушений назвати цих людей в погонах - нелюдами. Це є звірі. Тому погодитися з їх висновками я не маю ні юридичного, ні морального права з наступних підстав:

1.                     В мене немає жодного сумніву в тому, що Коробку Н.Л. били декілька днів в стінах Зачепилівського районного відділу міліції. Їй приносили їсти борщ, купляли ковбасу і воду. Її били по голові , по ногах,  в живіт палкою. Про це вона розповідала на допиті в райпрокуратурі, на якому я був присутній. Із неї вибивали покази для розслідування іншої карної справи, де вона мала право не давати жодних показів. Після побиття вона попала до районної лікарні, так як почувалася дуже погано. Я попросив голову Зачепилівського районного суду Бойко Г.В. запросити офіційно довідку лікарів про стан здоров'я Коробки Н.Л.  Отримана довідка засвідчила наявність черепно-мозкової травми в Коробки Н.Л. Пізніше на голові в неї стали появлятися гематоми, які викликали постійні головні болі. Звернення до місцевих лікарів закінчилися отриманням направлення на лікування до обласної лікарні. Коли її свекруха Ісакова Т.Д. відвезла до обласної лікарні там їй робили операції на голові. Коли після цього Коробка Н.Л. приїхала додому, то через деякий час вона знову почала скаржитися на головні болі. Місцеві лікарі поставили діагноз, який свідчить про те, що інфекція занесена в результаті отриманого пошкодження шкіри голови. Знову хвора отримала направлення для подальшого лікування в обласній лікарні. Та сімя не має потрібних коштів щоб їздити і лікуватись.

2.                     Адвокат Коваль А.П. при дослідженні карної справи, по якій підозрювався співмешканець Коробки Н.Л., дійшов висновку після зустрічі з нею стосовно того, що з нею неможливо спілкуватися так як вона майже нічого не чує, мало що розуміє і є серйозно хворою людиною. Ось із такої людини Зачепилівські міліціонери вибивали покази. Ось таку Коробку Н.Л. хвору майор міліції Шевченко підняв з ліжка і потягнув на суд м. Красноград не маючи судової повістки. Там до неї також викликали швидку допомогу через велику головну біль. При цьому майор міліції скоїв кримінальний злочин - несанкціоноване проникнення в дім Коробки Н.Л., побив собаку. З цього приводу за моєю вимогою прокурор Костогризов проводив слідчий експеримент і Шевченко на нього не з'явився, проігнорував, пояснюючи це сімейними обставинами. Ось така кругова порука в суді, прокуратурі і міліції.

3.                     Майор міліції Шевченко здатний на любий злочин, була б команда. Він розповідав мешканцям Зачепилівки що він мене застрелить за мою журналістську діяльність. Він влаштував зі мною в приміщенні райпрокуратури  великий скандал з приводу карної справи що там розглядалась. Свідків цього дійства досить. Я написав скаргу начальнику міліції і той призначив службове розслідування. В результаті голова районного суду, начальник міліції і два його зами - всі клятвенно мені обіцяли що триматимуть на роботі Шевченка не більше як до Нового року. Та він працює і зараз. Я міг би привести ще цілий ряд порушень пана Шевченка, але це вже не по нинішній темі.

4.                     Слідчий суддя Прошутя І.Д. в судовому засіданні не задала жодного питання  присутнім в зала Коробці Н.Л.і Ісаковій Т.Д.  Їй ця справа, очевидно, була не цікавою. Вона виконувала замовлення.

  5.    Розглянувши рішення Червонозаводського районного суду від 22.02.2016 року   я маю заперечення щодо свідчень слідчого Галайдич В.В. та працівників Зачепилівського РВ ГУМВСУ в Харківській області.Так ось, в Ухвалі  суду вказано, що слідчим встановлено, що під час перебування Коробки Н.Л. у приміщенні Зачепилівського РВ заходи фізичного і психологічного впливу до неї не застосовувались, а тілесні ушкодження їй наніс співмешканець Криничний В.С., але я маю зовсім інші дані які мені повідомила Коробка Н.Л. та Ісакова Т.Д.  В той час, коли катували Коробку Н.Л. Криничний уже сидів у камері, як заарештований.

6. Слідчий також зазначає, що паспорт Коробки Н.Л. знаходився у її свекрухи Ісакової Т.Д., але це не є правдою бо, так як розповіла мені Коробка Н.Л. паспорт був відібраний Шевченком О.Г.  07.12.2014 р., а повернутий вже  після мого візиту до голови суду,  після чого 29.01.2015р.  Шевченко О.Г. особисто привіз  паспорт до помешкання де проживає Коробка Н.Л . та віддав його їй.

7. Як розповідає мені Коробка Н.Л., що 07.12.2014 року до помешкання де вона проживає разом з Криничним В.С. приїхала міліція та забрала  його і матір Ісакову Т.Д.  до відділку де його почали обвинувачувати у скоєнні тяжкого злочину. Через деякий час після затримання співмешканця Коробки Н.Л. в той же день зранку працівники міліції забрали до відділку і Коробку Н.Л.

8. В Зачепилівському РВ при допиті 07.12.2014 р. Коробку Н.Л. почали катувати та знущатися з неї, надівали їй на голову залізну каску та били дубинкою по голові, труїли газовим балончиком, били дубинкою по животі та рукам, ногами по ногам, ставляли на коліна та погрожували посадити на двадцять років якщо вона не буде говорити те що потрібно працівникам міліції, також Коробка Н.Л. вказала працівників які з неї знущались це Шевченко О.Г., Гойденко О.Г, та Пустотай. В цей час коли працівники міліції знущались над Коробкою Н.Л. за дверима в коридорі сиділа її свекруха Ісакова Т.Д. та чула як в кабінеті кричала Коробка Н.Л. зі словами «мені больно».  Ісакова Т.Д. підійшла до дверей щоб вияснити, що там відбувається, але вийшов Шевченко О.Г. так сказав, що сюди не можна і  вивів подалі від місця катування Коробки Н.Л  та пригрозив посадити.

Після чого Ісакова Т.Д. сиділа в черговій частині до самого вечора в коридорі чекала на Коробку Н.Л. яку вивів Берлим Р.Г. та викликали швидку так як їй було дуже погано. При приїзді до Зачепилівського РВ швидкої Коробці Н.Л. була надана медична допомога та хотіли її забрати до лікарні, але вона відмовилася, сказала що боїться туди їхати. Коробці було так погано, що вона не могла йти, тож її свекруха Ісакова Т.Д.  звернулася до працівників міліції щоб відвезли їх додому.

9. В ході  розслідування про вчинення побиття Коробки було допитано працівників міліції Гойденка О.Г., Шевченка О.Г., і одночасно за участю Коробки Н.Л., Ісакової Т.Д., і Марголіна В.Н. де привселюдно в Зачепилівській прокуратурі Шевченко О.Г. погрожував Ісаковій Т.Д., про те що знищить всю її сім’ю. Оце така поведінка дільничного міліціонера.

10. Також в ухвалі вказано, що слідчим було встановлено, що свідок Берлим Р.Г. бачив Коробку Н.Л. в приміщенні райвідділу де вона сиділа у напівзігнутому положенні  та пояснила, що їй погано, а також свідок Берлим Р.Г. повідомив те, що не помітив тілесних ушкоджень на Коробці Н.Л. Свідчення Берлима Р.Г. також не є правдою, так як я вище вже вказував, що Коробку Н.Л. побили в той день в райвідділі та ввечері вивів її сам Берлим Р.Г.  до чергової частини де сиділа її свекруха Ісакова Т.Д. та чекала на неї весь день. Криничний В.С. на той час був у камері. Після чого Ісакова Т.Д. сиділа в черговій частині до самого вечора в коридорі чекала на Коробку Н.Л. яку вивів Берлим Р.Г. та викликали швидку так як ії було дуже погано, при приїзді до Зачепилівського РВ швидкої Коробці Н.Л. була надана медична допомога та хотіли її забрати до лікарні але вона відмовилася, сказала що боїться туди їхати. Коробці було так погано, що вона не могла йти, тож її свекруха Ісакова Т.Д.  звернулася до працівників міліції щоб відвезли їх додому.

11. Потім наступного дня зранку о 6:00 годині приїхали працівники міліції до помешкання де проживає Коробка Н.Л., та знову забрали її до відділку для допиту, та не відпускали додому на протязі 3-х діб. Працівник міліції Гойденко О.Г. приносив Коробці  Н.Л. їсти, свідком цього була свекруха Ісакова Т.Д., коли зустріла Гойденка О.Г. який повідомив, що їде додому до себе взяти поїсти Коробці Н.Л.

12.  Після 3-х діб Коробка Н.Л. була відпущена додому ввечері, прийшла пішки додому до своєї свекрухи  Ісакової Т.Д., коли вона постукала і їй відчинили двері Коробка Н.Л. ледь трималася на ногах та була вся в синяках і розповіла як над нею знущалися в міліцій, після чого на наступний день Ісакова Т.Д. повезла Коробку Н.Л. в м. Красноград для зняття побоїв, але їм було відмовлено так як для цього був потрібен паспорт якого на той час у Коробки Н.Л. не було, бо він знаходився у міліції. Їм запропонували поїхати забрати паспорт та приїхати в понеділок або заплатити 70 грн, але у них їх не було, так як залишилося тільки на білет додому.  Ісакова Т.Д. та Коробка Н.Л.  не знявши побої повернулися додому, та по дорозі зайшли до міліції, щоб їм повернули паспорт, але їм відмовили сказали щоб прийшли забрати завтра, і так було на протязі двох місяців.

13. Також  слідчий зазначає, що паспорт Коробки Н.Л. знаходився у її свекрухи Ісакової Т.Д., але це не є правдою бо, так як розповіла мені Коробка Н.Л. паспорт був відібраний Шевченком О.Г.  07.12.2014 р. а повернутий вже  після мого візиту з відповідною скаргою до голови суду,  після чого 29.01.2015р.  Шевченко О.Г. особисто привіз  паспорт до помешкання де проживає Коробка Н.Л . та віддав його їй.

14.Також, хочу повідомити  про те, що Коробка і на даний час також лікується і знову ж таки болі в голові, в січні місяці 2016 року декілька разів викликали їй швидку допомогу після чого була направлена в  КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в м. Харкові де Коробці Н.Л. зробили операцію. Через два тижні ій  стало зле та «Зачепилівська лікарня» надала знову направлення від 29.02.16р.  в КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з діагнозом «подкожная флимона волосистой части головы» це знову ж таки наслідки побиття в райвідділі.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись ч.1 ст.392, ст.393, п. 6 ч.1 ст.407 КПК України прошу:

- Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.02. 2016 р. скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

- взяти до уваги , що згідно ухвали апеляційного суду від 28.03.2016 р. вирок Красноградського районного суду стосовно осудження Криничного В.С. скасований і призначений новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Додаток: - копія апеляційної скарги;

                 - клопотання.

              Мешканець Зачепилівки                                 Марголін В.Н.

27.04.2016 р.   

   

Я суд не виграв, але вважаю за необхідне сказати ще кілька слів про сам суд. Почну з Червонозаводського районного суду. Мене запросили в суд на 16 годину. Взимку це майже ніч, випустили в 17 годин. Рішення суду пообіцяли  оголосити  на другий день о 12год. 45 хв. Де ти будеш ночувати - це нікого не хвилює,  а їздити за 130 кілометрів - це твої проблеми. Я попросив вислати рішення суду мені поштою. Листа я заморився чекати . Після двох десятків телефонних дзвінків через три неділі я одержав  довгожданого листа   і в результаті пропустив  визначений строк оскарження судової дурниці.   Далі піде мова про апеляційний суд. Мене в суд запросили на 12год. 45 хв., а в зал судових засідань запросили о 16 годині. Весь цей час кучі прокурорів, адвокатів, заявників тирлувалися в коридорі чекаючи своєї черги. Я поцікавився : скільки ж справ було призначено для розгляду на той день. Відповідь: 40 справ. Я думаю що пояснювати після цього нічого не потрібно. Про детальний і об'єктивний розгляд справ написано лише в товстих книгах та різних Кодексах. Тому вся ця судова комедія більше була схожа  на кощунство над моїми правами. Мою справу не стали розглядати по суті і поставили переді мною вимогу привезти з дому конверт в якому я отримав постанову Червонозаводського суду, яку оскаржую. Формально ніби все законно, а по суті це якийсь ідіотизм узаконений відповідним законом прийнятим Верховною Радою  з подачі регіонала  Портнова, якого ніяк не можуть знайти. Ось так у нас шукають правду. Так я вимушений був через дві неділі знову відвідати м. Харків, який пам'ятатиму до кінця днів своїх. Подонки невиліковні.  Після затвердження судової реформи цим роботягам обіцяють платити по 50 мінімальних заробітних плат. Це десь біля 70 тис. грн. на місяць. То в мене появляється питання : чи є в цій державі у когось оте ку-ку, чи саме гав-гав. Коли в  Зачепилівці пан Бойко отримуватиме біля 30 тис. грн на місяць, то як він піде на пенсію? Катують чоловіка. А куди можна витратити такі кошти? Безумство. Чи, можливо, після цього судді взяток не братимуть? В цьому я дуже сумніваюся. То що ж робити далі і як нам жити? Та невже у шахтаря , який кожен день опускається на кілометрову глибину далеко не на екскурсію, робота простіша і легша? Звичайно, що напряму порівнювати роботу складно, але здорового глузду я тут не бачу. Це не виглядає як державницький підхід до проблеми.

І знову питання - що робити і як поступити, щоб появилися бодай ознаки соціальної справедливості в суспільстві. І при цьому не скурвитися, за виразом Надії Савченко. Я повністю віддаю собі звіт про мій вислів в суді по його закінченні: "Нащадки Берії перемагають". Так воно і є. У нас достатньо прикладів коли суддя-посипальник з мішком доларів сидів не сидів і вже дома. Коли чиновник убив людину, трохи посидів і вже дома. А скільки таких що відкупилися. А скільки сидить безвинних і не осуджених. А все це долі людські. І ніхто у нас за цей бардак не поспішає відповідати. Так і хочеться поставити питання пану Президенту: "Де твої обіцянки, ти керуєш уже третій рік?" З нас сміється увесь світ, а в час війни рахунки та статки вищих посадових осіб країни збільшуються не на мільйони доларів, а на мільярди. Нам же замазують, замилюють очі отією судовою реформою. І в цей же час жоден суддя  та прокурор не сидять за гратами. Уявляєте коли суддя Огієнко в Зачепилівці (і не тільки він) отримуватиме 30 тис. грн. , а я забув який він і є. Чудо горохове. Хіба так можна державу будувати. Це якась пародія.

 Я міг би багато ще розповідати про прокурорські трюки. Наприклад ,  в постанові обласного прокурора записано що гр-ка Коробка в Зачепилівці має середню освіту, а писати не вміє. Я ж суддям показав дві її заяви написані собственноручно і що ви думаєте? Жодного питання до прокурора. Сидять судді зі стекляними очима яким все до лампочки, гонять договорняк. І хоч ти сім разів правий в такому суді хер ти що зможеш довести. В результаті майору Шевченку надаються права катувати зачепилян як йому вздумається. В нашій міліції вже дійшли до того що упрікають людям за відвідини храму Божого. І ці їподонки чекають на отримання статусу поліцейських. А їм страшно довірити телят пасти. Мені особисто голова суду Бойко Г.В., начальники з районного відділу міліції Харченко, Берлим та Лоботенко ще в вересні минулого року клятвенно обіцяли що Шевченко далі як до Нового року працювати не буде. Та вже червень, а цей відморозок так  і оббиває старі пороги. Позорище та й годі. Ось така наша влада.

Я розумію, що пора кінчати, а тому час прийшов сказати головне. Погодьтеся, що коли ми хочемо сказати про щось хороше в нинішньому житті то як приклад часто згадуємо Німеччину і аж ніяк не Китай. Коли німець приїде на вокзал і залишить там свій велосипед, то він там стоїть хоч і дві неділі, коли господар приїде, тоді і покотить додому. А в нас у магазин на три хвилини люди бояться зайти щоб не залишитись без велосипеда. Люди старшого віку розповідають як в Німеччині ще до війни в полі зупинили поїзд, висадили пасажирів, перевірили наявність у них квитків. Хто мав квитки - ті поїхали далі, а хто не мав їх, тих постріляли. Згоден - поступили дуже жорстоко. Але і сьогодні там немає потреби перевіряти наявність квитків у пасажирів. Жоден німець не сяде в поїзд без квитка.

Можливо, що хтось із читачів поцікавиться для чого я все це розповідаю. Відповідь моя наступна. У нас ніколи перед законом не були всі рівні. І доки це не зміниться - з нашого роя ніколи меду нам не їсти. Це є моїм глибоким переконанням. Можна скільки завгодно приймати законів , судових реформ, годувати народ обіцянками та коли злочинці не будуть висіти на вішальниці - нічого не зміниться в нашій країні. Я пропонував би, на місці Президента, віддати спочатку в казну всі наявні мільярди, в кожній області на центральній площі поставити вішальницю. Коли суддя прийме неправосудне рішення, а чиновник візьме взятку - шлях один, на вішальницю. Першим там буде суддя Огієнко, через неділю Яценко, а останній буде вже оглядатися і своїм дітям та внукам буде приказувати що можна, а чого не варто робити. Якщо би так сталося, то навіщо нам  тримати Верховний Суд, Конституційний Суд з захмарними зарплатами із бюджету, Верховну Раду на 450 чол. А в апеляційному суді вистачило б 10 процентів від нинішнього складу.  І т. д.  Я переконаний в тому що у мене не було би потреби їхати до обласного суду, а в Зачепилівській міліції не  катували б людей, не ялозили б півтора роки карну справу за діяння Галія в водоканалі, а Кобильська б не пиляла ліс з прокурором району  в Руновщині і річку б не чистила разом з державним бюджетом, як шакали кровожадні. Таких прикладів можна навести чимало. І школа б у нас стояла людська і пенсії були б нормальними. І багато чого іншого. Було б чим і державу захищати. А так виробляємо танки і відправляємо їх не на фронт, а торгуємо з Африкою, а наші сини і внуки гинуть. Отже до всього треба ума, честі і совісті. Якщо такі  людські якості ми знайдемо в собі - нами буде пишатися увесь світ.

Якщо я помиляюся, напишіть мені. Та сьогодні я не бачу шляху щоб знайти добропорядного суддю. Роботу суддів при цьому повинна оцінювати громада і тоді вони не будуть із нас пити кров і не дивитимуться на нас як на своїх рабів.

Слава Україні!

Героям слава!

 

Редактор - Віктор Марголін, 04.06.2016 р.

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Коли навкруги бачиш одну крамолу то і думки появляються відповідні.

ПРОБЛЕМКА

0 | 07.06.2016

Марголин,а каким по счету идет ДЯДЯ ГРИША ?

Re: ПРОБЛЕМКА

Віктор Марголін | 07.06.2016

Не слід задавати риторичні питання.

каналізація

Вода | 06.06.2016

Мені особисто не потрібен Галій а те що у нас нормально подається вода то за це йому велике спасибі.Давайте розрушемо систему яка налажена у водоканалі то нам буде триндець.В.Н. не трогайте водоканал і Галія будьте добрі.

додати новий внесок