Куди б не пішов - скрізь одурять.

16.02.2017 19:57

Куди б не пішов - скрізь одурять.

Шановні читачі. Сподіваюся що розповідь моя буде коротенькою. Адже ми з вами побудували таку країну, що соромно і ручку брати до рук. Повірте, гірко про це говорити і тим більше що до фінішу залишилося небагато. А хотілось би побачити оте світло в кінці тунелю. Та повернемося до конкретних прикладів.

Третій рік наша поліція розглядає кримінальне провадження по тарифам Зачепилівського водоканалу. Два рази апеляційний суд скасовує рішення поліції, міліції, прокуратури і Зачепилівського суду(Огієнка). Та в чиновників ні ума, ні совісті. Очевидно, що беруть хабарі, а потім своєю бездіяльністю розраховуються ігноруючи інтереси  держави і громади Зачепилівки. І управи на них немає. А ви платіть…По моїм скромним підрахунках в водоканалі без особливих потуг наварюють тисяч 150-170 за рік і цих коштів їм вистачає на  хабарі. Це в свою чергу їх робить непотопляємими, та і собі залишається. Всі довольні, всі аплодують, нічого змінювати ніхто не збирається.

Пішов я до відділення пенсійного фонду. Тільки через рішення суду і через пів року зробили перерахунок пенсії. Але ж при цьому одурили, недоплатили згідно Закону. Треба знову іти в суд. А судовий збір щоб повернула держава треба роками чекати. Ось такі порядки. Вимушений я знову заплатити 550 грн. щоб суд указав як треба нараховувати пенсію. Я на це дивлюся, як на повний ідіотизм в державі. І нічого тут не поробиш.

Пішов до районної лікарні з питання зубопротезування. Як ветеран праці маю певні пільги та прийшлося платити свої кошти. Знову єдиний шлях - це в суд. Суд прийняв єдине вірне рішення про повернення Марголіну В.Н. 680,56 грн. А скількох людей одурено в лікарні порахувати я не берусь, бо в суд не кожний піде. Правда, лікарня кошти повністю повернула.

Пішов я до редактора районної газети та поніс їм 5 чи 6 статей, просив хоч одну надрукувати. Мені пообіцяли і ви думаєте не одурили? Там друкують тільки те, що буде подобатись владі. Їх завдання вилизати до красна. От і все, за кошти підписчиків, в угоду влади.

Останні мої дві статті розповідають як нас дурять в Зачепилівському домоуправлінні. А хіба про це не знають Конопля, Глянь, Кривенко і т. д.?

Звернувся я зі зверненням до РДА, там його переадресували до районної ради, потім віднайшли Ружинську, яка і підписала листа-дурілку (відписку). Читай, з повагою…

Пішов на суд до Огієнка так той оштрафував майже на 2 тисячі грн. за неповагу до суду. За що  такий суд треба поважати - ніхто пояснити не може. Прийшлося писати апеляційну скаргу, уже пройшло два місяці, а відповіді немає. А той олух ходить і всім розповідає що Марголіна переміг. Ось така конкретна влада. Маємо те, що збудували.

Другий раз я звернувся в Первомайський суд після ухвали апеляційного суду щоб захистити свої права в зв'язку з бездіяльністю нашої прокуратури. Суд знову відмовився розглядати справу. Що на це скаже апеляційний суд - побачимо.

Хтось тут у нас пророкував щасливу долю поліцаю Шевченку, так він і так ніби в шоколаді. Так мало йому, хочеться стати полковником. На мій запит  начальник місцевої поліції Коротаєв С.І. повідомив, що зі старшим ДОП  Шевченком  проведена бесіда щодо недопущення в подальшому надання неправдивої інформації стосовно спеціального звання та інших відомостей стосовно себе.

Сьогодні я вже за третім заходом не зміг попасти на особистий прийом до начальника поліції. Він сам призначає час зустрічі, яка потім не відбувається. Померз, як собака, 40 хвилин в черговій частині, плюнув та й пішов додому, добре що не далеко. Ось таких у нас полковників наплодили. Очевидно, що вони порядні і настоящі тільки в пісні Алєгрової. В черговій частині відсутня інформація хто у нас прокурор, нач. поліції, його заступники, коли у них прийомні часи і дні. Якось воно не так повинно бути. Та якби сюди хоч інколи заходили пани Глянь, Конопля, то може б на ці питання звернули увагу. Та їм не до цього.

Інколи задумуюся над змістом мого життя і приходжу до висновку що все даремно. Заради чого живу? Щоб бачити весь оцей бардак і розписатися у своєму безсиллі щось змінити? Єдине що тішить так це те, що ще із кабінетів не вигонять, обіцяють розібратися, допомогти, дати відповідь і т. д. І нічого не роблять. Майже в кожному листі на мою адресу намагаються мені пояснити що нинішній чиновник діє тільки в рамках Конституції і Законів… Формально то воно ніби все вірно, а як до діла, то все це тухта. В свій час я немало років працював в апараті райкому партії і знаю, що повторних скарг майже не було. Бо був певний контроль, якийсь рівень відповідальності, а зараз… Це пусті розмови про злочинність, про корупцію, про хабарництво, про шахрайство, про офшорні зони, про любов до України, української мови її народу, навіть до Бога. І все це пусті слова з вершини влади до самої Касапетівки.

Підводячи підсумок  сказаному я признаюсь читачу, що почуваюсь морально я як рецидивіст - політв'язень в зоні під назвою Україна, який вдруге осуджений по карній статті без повідомлення за що саме. Хто цього не розуміє, тому, очевидно, легше переносити всі ці порушення прав людини. Адже я не все зміг розповісти що знаю. А серце обманути неможливо. Такі то справи.

А ми все віримо і сподіваємось.

 

Редактор - Віктор Марголін, 16.02.2017 р.