Про прокурорів які знищують державу і народ.

26.08.2018 11:55

Про прокурорів які знищують державу і народ.

Шановні читачі. Я розумію, що тема яку я обрав, нікому з нас радості не приносить, але гіркі сльози проливає чимало громадян України саме через існування системи захисту прав людини яку заснували Берія і Вишінський. Тому про це мовчати не можна. Ці два іроди збудували добротний фундамент цієї злочинної прокурорської машини, яка пережила багато десятиліть, укріпилась, розвивається і служить злочинній владі далеко не задарма. В цьому немає ніякої таємниці бо бюджет країни досить щедро розраховується за такі послуги. Та все ж говорити просто взагалі не варто. А конкретний приклад з життя - це вже певний доказ. Цими днями я відправив свою скаргу до Первомайського суду Харківської області. В ній я намагався показати як працюють в Первомайській прокуратурі, яка знаходиться в Краснограді, що там люди собі дозволяють. Отже читаємо саму скаргу.

С К А Р Г А

у відповідності до ст.ст. 303, 304 КПК  України  стосовно рішення прокурора про відмову внести відомості про правопорушення до ЄРДР.

 

02.07.2018 р. мною була подана заява про скоєний злочин до Зачепилівського відділення Первомайської прокуратури Харківської області. В своїй заяві я розповів як мене було обдурено слідчим суддею, прокуратурою і працівниками поліції м. Краснограда. В результаті в моїй квартирі був проведений обшук, була арештована комп'ютерна техніка. Мене безпідставно лишили права на захист, що є надзвичайно грубим порушенням моїх конституційних прав, це є порушення Європейської Конвенції з прав людини, це є ігнорування правової позиції Верховного суду України щодо права власника майна на залучення адвоката для оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно. Та навіть постанова слідчого про закриття кримінального провадження стосовно мене від 21.02.2018 р. свідчить про відсутність належних підстав для проведення саме такого обшуку і арешту комп'ютерної техніки в громадянина який займається журналістською діяльністю. Всі ці злочинні дії правоохоронців обтяжуються ще тим, що ноутбук, по суті, належить не мені, а є моїм подарунком моїй єдиній внучці. Чотири роки тому я поховав дружину і крім внучки-школярки у мене майже нікого немає. А так обідити дитину ніхто права не має. Навіть на сьогоднішній день даним ноутбуком користуються, очевидно, посторонні люди. Стосовно пошкодження ноутбука на даний час відкрите кримінальне провадження, яким "займається" слідчий облпрокуратури Бондаренко. Його хамському відношенню до цієї справи дали об'єктивну оцінку в Червонозаводському районному суді м. Харкова. Саме це свідчить про злочинну бездіяльність цілого ряду працівників  прокуратури України. Саме тому я абсолютно достовірно знаю про те, що мій ноутбук був пошкоджений, він декілька разів приїздив в Зачепилівку, його привозили абсолютно посторонні люди які до справи не мають ніякого відношення і які намагалися мені його "всучити". Ось тому я потребував повернути мені не ноутбук , а відповідні кошти. І що можна говорити і доводити мені коли в органах прокуратури Краснограда і Харкова проігнороване судове рішення Красноградського районного суду від 22.02.2018 р. яке є обов'язковим для виконання на всій території України. Це не є моя прихоть, а вимога Закону. Вибачте, але у мене немає цивілізованих слів щоб характеризувати роботу такої прокуратури. Мене так і не було визнано потерпілим аж поки я не звернувся до Генерального прокурора України.

Писулька з Красноградської прокуратури за підписом пана Говорухи від 06.04.18 р. не є процесуальним документом. За її змістом явно проглядається конфлікт інтересів цього недолугого прокурора. Враховуючи те, що правоохоронні органи не знайшли в моїх діях жодного натяку на злочинну діяльність я вважаю, що за таку безвідповідальну роботу прокурори Говоруха та Бобрицький мають потрапити на лаву підсудних і більше ніколи, і нікому не писати таких дурниць. Вони особисто керували цією процесією, а тепер тікають  від відповідальності. Після обшуку і арешту ця зграя "правозахисників" залишила мене навіть без протоколу обшуку. Після їх візиту я ще неділю телефонував у прокуратуру і поліцію щоб мені передали копію протоколу обшуку. Ось так працювала ця "банда" під керівництвом пана Бобрицького. Я вже мовчу про їхні порушення законодавства під час обшуку, про їхню хамську поведінку. Вони практично вночі в моєму погребі шукали комп'ютери і все це знімали на камеру. Вони заставили мене везти їх на фазенду в якій 20 років ніхто не проживає. Судове рішення такої дурниці не передбачало. Пан Говоруха в своєму листі припустився відвертої брехні коли заявляє про те, що ноутбук знаходиться в камері речових доказів поліції в Краснограді.

Хочу звернути увагу суду на той факт, що на час обшуку і по цей час я не став ні підозрюваним, ні обвинуваченим, ні засудженим. Я просто займався журналістською діяльністю, був і є редактором Інтернет-газети під назвою "Зачепилівська правда". Якби слідчий  суддя Рибальченко чесно і з розумінням предмету користувалася змістом статей 173 і 170 КПК України, то вона би ніколи не  погодилася  на потребу проведення обшуку і арешту майна в квартирі журналіста. Адже, все що я пишу  і те що опубліковане в повному обсязі робиться для того щоб читачі читали, а не приховували як це показує хвора фантазія прокурора і слідчого по моїй карній справі. Важливим є і той факт що мене жодного разу не допитав навіть слідчий. То які можуть бути підстави для обшуку і арешту майна? Це був повний дебілізм, який , нажаль, ніким не лікується ні в суді, ні в прокуратурі, ні в поліції.

11.07.2018 р. я отримав поштою не постанову прокурора  Бобрицького, а якусь безвідповідальну відписку пана Говорухи, яку намагаюся оскаржити в суді. Вона свідчить про те, що в Красноградській прокуратурі не зробили вірних та правових висновків стосовно своєї  злочинної бездіяльності. В результаті складається враження що мене після інсульту в мої майже 72 роки намагаються довести до інфаркту, присвоїти мої речі, та розтоптати мої права як людини. З моєї квартири був забраний практично новий ноутбук, а тепер посторонні люди намагаються мені всучити якусь  цяцьку з ремонту. По якому це праву мені зрозуміти важко. За інформацією слідчого обласної прокуратури на даний час ноутбук находиться на експертизі.

Лист Красноградського прокурора грубо протирічить вимогам ст.2 КПК України в якій чітко зазначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, охорона прав та законних інтересів, забезпечення швидкого , неупередженого розслідування і т.д. В даному випадку півтора роки знадобилося прокурорам і слідчому щоб зрозуміти що журналістська діяльність нічим не шкодить суспільству. Ці "шакали" навіть не здатні оцінити моральну шкоду, яку вони приносять мені і суспільству в цілому. Це є непідробні вороги українського народу. Вони в дитини забрали цяцьку і граються нею уже півтора роки. Хіба це не є кончені ідіоти? Я ж мало на коліна не став переконуючи їх не ображати дитину. Та все марно. Якісь фашисти. А це ж і є корупція та правовий безлад чиновників при владі. Та прокурор пан Говоруха не бачить ні моральної, ні матеріальної шкоди ним же завданої, а в обласній прокуратурі так не вважають.

Перед працівниками прокуратури, перед українським народом ні я, ні моя внучка-школярка нічим не провинилися. Я пенсіонер, маю 40 років робочого стажу, із них 30 років на державній службі, маю вищу економічну освіту і тому з надзвичайною несправедливістю миритися наміру не маю. Я просив прокурорів повернути мені 18 тисяч грн. щоб я зміг аналогічний ноутбук купити і повернути його внучці. Моральна шкода, як пеня, зростає з кожним днем.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України , ст. ст. 303, 304, 170, 173 КПК України прошу суд:

  1. Прийняти до розгляду мою заяву.
  2. Запросити  з Первомайської прокуратури матеріали перевірки моєї заяви про скоєний злочин від 02.07.2018 р.
  3. Скасувати відповідь прокурора Говорухи як таку, що не відповідає ні за формою, ні за змістом чинному КПК України.
  4. Зобов'язати керівника Первомайської прокуратури мою заяву про скоєний злочин від 02.07.2018 р. внести до ЄРДР.
  5. Відновити мені строк оскарження рішень прокурора Первомайської прокуратури в зв'язку з попередніми моїми зверненнями до Красноградського районного суду та апеляційного суду Харківської області.

Мешканець Зачепилівки    _________    Марголін В. Н.,     25.08.2018 р.

 

Подивимось на що здатні судді в місті Первомайському. Чи, можливо, що і там огієнки сидять.

Та, користуючись нагодою я поділюся враженням від  ось такого дійства. Декілька днів тому я  був присутнім на засіданні Харківського апеляційного суду на якому розглядалась скарга нашого земляка Віталія Криничного, який уже три роки знаходиться в Харківському СІЗО практично неосуджений. Він вини своєї не визнає в справі про скоєне убивство, а органи прокуратури намагаються таки довести його провину. Я нагадаю читачам про те, що три судді в Краснограді вже бралися за цю справу, але апеляційний суд скасував бездоказове осудження. Справа передана на розгляд Жовтневого суду міста Харкова. Знову там мурижили півтора року, мінялись прокурори та Віталій Криничний знову став осудженим. Але ж нові докази його провини не з'явилися в прокурорів. Коли в судовому засіданні виступав професійний  адвокат і розповідав про "слідчі проколи" прокуратури по даній справі, то повірте  душа не знаходила свого місця. Я не ставлю перед собою задачу розповідати про всі деталі , але  наступний приклад багато про що говорить. Справа в тім, що в ту страшну ніч випав невеличкий сніг, який притрусив місце злочину. Група слідчих під керівництвом слідчого Зачепилівської міліції Галайдича, коли прибула на місце тих подій, мала в своєму розпорядженні чобіт  38 розміру. Ним вони зробили  на свіжому сніжку сліди цього чобота, пофотографували ці сліди, склали відповідного протоколу слідчих дій, вказали в протоколі що ці сліди належать Криничному Віталію. От і все - сідай в тюрягу. Та коли адвокат запитав Віталія які чоботи він носить, той відповів що носить 43 розмір. Далі я не стану нікого переконувати в якості роботи слідчих і прокурорів по справі, але думаю що керівництво слідством знало про цю аферу. Коли в ті часи я запитував у прокурора Костогризова О. чи слідство має в своєму розпорядженні якісь конкретні докази  кримінальної провини Віталія, то останній мені сказав: "Прямых доказательств нет, но по совокупности обстоятельств он виновный". Ось такі "пироги" печуться в нинішній незалежній Україні славними нащадками. Як сказав мені один чоловік,у працівників слідства навіть не хватило ума найти чобіт який би відповідав розміру підозрюваного чоловіка. Ось такий полудебільний професіоналізм в черговий раз продемонстрували судді, слідчі і прокурори Зачепилівки, Краснограда, Харкова, обласної прокуратури. Повірте,  страшно жити в такій країні, розуміючи все це. Експертиза провела численні дослідження доказів цих спеціалістів, але жоден із доказів слідства не був підтверджений. Це є катастрофа людей-офіцерів в погонах, які заради своєї вигоди готові любого відправити на 10-15 років без врахування якогось там сумління. Але ж їх навчали в одній з кращих академій країни, так нам розповідають.

Суд вирішив після отримання такої інформації перенести судове засідання і на наступне засідання запросити слідчого для дачі відповідних пояснень по справі.

Особисто в мене, після такого засідання суду, зовсім не добавилося оптимізму і віри в щасливе майбуття всіх нас. Ми разом збудували поліцейську державу яка буде пити з нас кров до останньої краплі. Ми ж в свою чергу відзначаємо чергову річницю нашої незалежності. Про що ми говоримо? Від чого ми є незалежні? Хто пояснить? Скільки нас можна дурити? Хто за це відповість?

Та в цій ситуації наші ЗМІ багато уваги приділяють темі українського прапора. Я зовсім не проти цієї теми. Та коли згадаю про те, що в застінках СІЗО знаходяться від трьох до десяти років чимало громадян України вина яких не доведена, вони не є осудженими то стає моторошно. Тому я змушений говорити і далі про внутрішніх ворогів країни - наших прокурорів, суддів, слідчих. Ці люди просто грабують бюджет країни своїми заробітними платами, а яка віддача? Наші діти кожен день гинуть на фронті, а ці порошенки та гройсмани, парубії, луценки, кривенки з галіями і їм подібні жирують в тилу. Вони не звикли звітувати перед своїми обранцями за результати своєї роботи. Їх пропивші морди інколи не вміщаються в телевізорі, вони на війні заробляють свої мільярдні статки, вони не здатні підготувати законодавство до нових виборів, бажаючих стати Президентом у нас як собак нерізаних тоді як ця посада тільки на шкоду усьому народу України. Відкритим текстом нам говорять про те, що десятки мільйонів українців, молодих і здорових від'їжджають до інших країн. Там вони відбудовують економіку чужих країн і інколи залишаються там назавжди. Невже наші керманичі не розуміють до чого вони привели 50-ти мільйонну країну, невже вони вірять в свою безкарність. Натомість вони вже по всій країні створюють свої передвиборчі штаби, а наші запроданці поспішають туди на роботу і готові рідну матір продати за подачку успішних мільйонерів. Ось такі ми є і тут поки нічого не вдієш. Призивати до совісті цих людей - справа не вдячна. Я можу лише назвати їх манулами. От поки і все. До нових зустрічей на сторінках "Зачепилівської правди."

 

Редактор - Віктор Марголін, 26.08.2018 р.