Так відбувається коли питання не вирішується, а забалакується.

22.10.2014 20:44

Так відбувається коли питання не вирішується , а забалакується.

 

Шановні читачі. Я з сумом сповіщаю вам про те, що проблеми Зачепилівського водоканалу, пов'язані з захмарним підвищенням тарифів, не вирішуються у нас на протязі декількох років. До цієї проблеми якесь та мали відношення такі керівники як Запорожець Г.І., Кобильська Л.Д., Борішко В.А., Безчасна  Л.М., Подколзіна О.В., суд, прокуратура, міліція, обласні організації. Тобто, майже всі, крім дитячого садка. Це якийсь "непотопляємий Титанік". Чи відсутність бажання перерахованих чиновників зайнятися справою, чи боязнь взяти на себе відповідальність чи чогось іншого... Ми селищного голову вибрали в травні місяці, а до проблеми ніяк не підступимося в кінці жовтня.

  Але, як я вже писав, у нас холодна вода набагато дорожча, ніж у Києві гаряча. У місті Трускавці воду водоканал купляє і транспортує за 30 кілометрів і вода у них набагато є дешевшою, ніж в Зачепилівці. В місті Балаклія вода видобувається зі свердловин глибиною до 800 м, водозабір знаходиться за містом на відстані 3 км, реалізація води споживачам здійснюється у 2 підйоми - видобуток води зі свердловини на поверхню та подача води на місто і там послуги водоканалу не більші за Зачепилівські. Як розповідає нам листівка одного із кандидатів у народні депутати в місті Лозовій мешканці також обурені підняттям цін на послуги водоканалу, які стали в два рази меншими за наші. І люди ідуть до суду. Тобто питання є , а вирішувати його немає кому. Коли наші ідуть до влади, то надувають щоки і дещо обіцяють, а коли вибори проходять то про все це забувають. Ходив я на прийом до пана Борішка. Ну і що? Устрояв він у клубі щось на зразок циркового представлєнія і на тому кінець. Ні риба, ні м'ясо. А керує чоловік. Про Кривенка Ю. В. - це особа розмова. Чи це є панібратство, чи такий стиль керівництва, чи така форма поведінки коло державного "корита" - я зрозуміти не можу. Розумію одне - що так відбуватися не повинно. Навіть рішення суду від 20.03.2014 року про скасування рішення сесії селищної ради за 2008 рік не виконується зовсім, так як рахунки з водоканалу ми отримуємо по тарифам, які скасовані вісім місяців тому.

Якось я , будучи серед працівників районної газети, запропонував їм прийти на суд, чи взяти інтерв'ю у керівника водоканалу, але вони пообіцяли і нічого так і не зробили. Натомість там надрукували  розрахунки водоканалу на нові  заплановані тарифи, які майже у два рази вищі за попередні, вже судом скасовані. Тепер люди мене на вулиці зустрічають і лають за те, що я пішов до суду. Знайшли винуватого. Такою є логіка деяких Зачепилівських "мудреців". Керуючись інформацією  з водоканалу, я подав свої пропозиції та зауваження до отих розрахунків, що надруковані в газеті і які є лапшею на вуха користувачам послуг Зачепилівського водоканалу.

Коли я писав оті 19 зауважень, то я сподівався, що селищний голова Кривенко Ю.В. посадить біля себе керівника водоканалу і потребує від нього пояснення - де взялася кожна цифра в нових розрахунках. Але такого чуда не сталося. Наші керують взагалі, а люди нехай платять. І все це навіть після того як рішенням суду  від 17.09.2014 року було зобов'язано прокуратуру району  внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань мою заяву про скоєний злочин, пов'язаний з підготовкою нових розрахунків нових тарифів. Я в суді доводив факт нечесного та несправедливого, непрофесійного підходу адміністрації водоканалу під час виготовлення самих розрахунків.   Та все ж подані мої пропозиції  були винесені на розгляд бюджетної комісії селищної ради.

Як стало мені відомо в селищній раді, антимонопольний комітет області розглянув розрахунки нашого водоканалу і не зробив жодного зауваження до них. Очевидним є те, що до них люстрація ще не дійшла. Навіть Юрій Вікторович висловив своє здивування. Та воно ділу нічим не допомагає.

 То що я можу вам, шановні читачі, розповідати далі. Засідання комісії призначене на 22.10.2014 року по суті не відбулося, бо прийшов тільки один член комісії. Команда з водоканалу була в повному складі. Перед засіданням, як повідомив селищний голова, депутат Ю. Сало заявив що він не голосуватиме за підвищення тарифів щоб його і люди не проклинали. Я вважаю, що це мужня позиція, але повністю з нею погодитися я також не можу. Адже від такої позиції сама проблема не зникає. Її треба гуртом вирішувати. Іншого шляху немає. Про це ми ще поговоримо.

 А спочатку давайте розглянемо ось таке питання. Чим займається наш водоканал? Питання дуже просте. Продає нам воду. Не на стакани, а на кубометри. Я задам вам питання. А чи наш продавець може коли не будь проторгуватися? Чи ви чули коли про таке? То ж пригадаємо як воно було трохи раніше. Торгівля - це така штука, яка існує майже вічно. Тут я хочу нагадати читачам, що в недалекому минулому сірники коштували одну копійку, а хлібинка 16 копійочок. Ці ціни трималися не один десяток років і в такій ситуації продавцю залишалось не так уже багато місця для різних маневрів. Над продавцем постійно висіла "сокира" у вигляді ревізії з райпотребсоюзу чи сільпо. Якщо виявлялася нестача, то продавцю оголошували недовіру і справа нерідко передавалась до прокуратури чи суду. Тоді вже в сімї продавця продавалася корова, грошима допомагали родичі і т. д. Кому хотілося сидіти в тюрмі? А зараз ми все це називаємо історією. А часи змінилися. І тепер, коли коштів не вистачає, то керівник водоканалу приходить у селищну раду і ставить їх перед фактом, що йому потрібна допомога в 20 чи 30 тисяч гривень. Що відбувається далі? Та збирають депутатів місцевого розливу і кажуть їм що треба підняти руку. Про ревізію тут ніхто мови не веде. А кому воно потрібне? Якось у райвідділі міліції слідчий щось там запитав Галія Г.І. про економіку підприємства і той пояснив що він і не економіст, і не бухгалтер і з нього увесь спрос. А виділені кошти для водоканалу - це справа громадська, з бюджету. Це ніби нічиї, їх не жалко. Тому  ніколи водоканал не проторгується на воді. І навіть у часи війни, коли народ України збирає копійку до копійки щоб підтримати фронт, у нашому водоканалі панує повна безвідповідальність, відвертий обман покупців. І все тому, що ми вибрали такого керівника селищної ради, який з деяких причин не здатний поставити декілька питань перед керівником водоканалу.

Я, щоб мене читачі зрозуміли, наводжу такий приклад. У розрахунках водоканалу мовиться про те, що їм потрібно закупити десять чи двадцять люків для каналізації. Ця покупка не з дешевих. По їх розрахунках треба знайти 12,4 тисяч грн. Якщо ми погодимося на цю операцію, то слід мати на увазі що саме ми - споживачі, даємо дозвіл використати цю суму коштів. А коли врахувати те, що тарифи не переглядаються кожен рік, то виходить так, що ми даємо згоду кожен рік витрачати оті 12,4 тисячі гривень. А таких прикладів у водоканалі можна привести добрий десяток. От і жирують у водоканалі тоді, як весь народ бідує. Цю проблему повинен розуміти селищний голова і працювати для людей, захищати їх, знаходити порозуміння, щоб не було підозр та обману. Якось воно дивно виходить, коли в селищі люків не стало, а керівник водоканалу премію всю до копійки відвіз додому, і це на протязі майже дев'яти років. Якщо ми так і далі будемо господарювати, то нам не вистачить бюджету селищної ради тільки для одного водоканалу. Поряд з цим я хочу заявити про те, що в мене відсутнє переконання відносно того чи купить водоканал ці люки. Немає довіри. Бо ці кошти можуть бути використані на зовсім інші цілі.

Незважаючи на відсутність членів бюджетної комісії Юрій Вікторович запропонував нам усім поговорити. Почали обговорювати мною запропоновані питання. Їх усіх 19 шт. Весь такий розгляд запропоновано вважати попереднім розглядом. Я був присутнім на розгляді приблизно половини моїх питань і був вимушений піти, так як мав бути  об 11 годині в суді. Як на мене сам цей розгляд не засвідчив факту чесної розмови. Спеціалісти водоканалу разом з їх керівником продемонстрували  що вони є завзятими монополістами і ні на які поступки іти не збираються. Вони навіть не захотіли ділитися інформацією стосовно розрахункової рентабельності підприємства. А без цього ніякої чесної дискусії відбутися не може. Поряд з цим я хочу заявити, що я не бажаю отримати славу людини, яка хоче розвалити, чи розорити водоканал. Мені це не потрібно, бо я кожен день користуюся їх послугами. Але таке співробітництво повинне бути чесним з обох сторін. А коли я бачу як кожен день водоканал не обслуговує мешканців радіозаводських будинків, а відверто їх грабує, то в мене на душі неспокій. Такий я вже вродився.

Я сподіваюся, що на цьому розмова в селищній раді не скінчилася і відбудеться повноцінне засідання фінансової комісії і  роботі адміністрації Зачепилівського водоканалу буде надана належна оцінка.

І насамкінець. У мене появилося бажання поговорити відкрито з нашим селищним головою. Отже, шановний Юрію Вікторовичу. Ви в селищній раді не новачок. Часи змінюються. Революція гідності в нашій країні повинна нас чомусь та навчати. Якщо ми в своїх діях і поступках не приблизимось до Європейського рівня, то грош нам усім ціна. Ми люди з вищою освітою і нам всі ці принципи є відомими. Під час сьогоднішньої розмови з твоїх вуст прозвучало ніби Інтернет газета "Зачепилівська правда" відноситься до якоїсь жовтої преси, тобто не заслуговує на певну увагу. За це я на тебе не маю обіди. Я тільки ще раз закликаю всіх читачів брати участь в створенні нашої спільної газети. І тебе також. Я ніби нікому не відмовляв в публікаціях. Мої наміри всім відомі, ні на чию посаду я не претендую. А ось тобі , Юрію Вікторовичу, громадський контроль не зовсім подобається. Ти вихованець отієї культури, коли матом можна було дещо вирішувати, а тому слід перебудовуватися. Люди тобі довірили чимало. І якби ти на другий день вигнав з роботи пана Галія, то люди б бачили що ти берешся за роботу. А я абсолютно впевнений, що такого керівника давно треба було вигнати. І є за що. Ти знаєш про це не гірше за мене. У вас спільні питання, та Галій не є тобі помічником, в доброму розумінні цього слова. Це моя особиста думка. Крім цього я дозволю собі висловити думку і нашого голови суду, який говорив, що наявність такої газети - це явище позитивне, добре що вона є. Хоча він не один раз був "героєм" моїх статей. І навіть Мирослава          Гонгадзе прислала мені електронного листа з подякою за мою працю. Це для мене є цінним. Повірте, не за медалі боремося, а щоб не бути бидлом.

 

22.10.2014 р.     Редактор - Віктор Марголін.
 

Тема: Так відбувається коли питання не вирішується, а забалакується.

статтей не знайдено

додати новий внесок