То ж чи є перспектива існування держави Україна.

21.11.2017 18:40

То ж чи є перспектива існування держави Україна.

 

Шановні читачі. Я хочу щоб ніхто із вас не сумнівався в тому що держава Україна рано чи пізно, але відбудеться. Щоб це сталося молоді хлопці українці, і не тільки, майже кожного дня кладуть свої голови заради нашого майбутнього. Їм немає коли писати матюки в коментарях.

Я не ставлю перед собою завдання в рамках невеликої статті розповісти все що думаю з даного питання. Я хочу привести лише декілька прикладів з мого життя, які забирають частину тієї надії на краще завтра.

Написав я скаргу Президенту України в якій навів   ряд  звинувачень на   адресу так називаємого судді Зачепилівського суду Огієнка. Після я отримав відповідь від   03.04.2017 р. з Адміністрації Президента про те, що моє звернення надіслане до Вищої ради правосуддя для розгляду по суті. Та не пройшло і 8 місяців як прийшла відповідь про те що звернення містить деякі недоліки і тому повертається без розгляду.

Можна коментувати цю ситуацію, але особливого бажання  немає. Залишається лише переконання в тому, що всіх суддів треба звільнити і розпочати будівництво країни з чистого листа. По іншому розраховувати на якийсь успіх не варто. З нас і так сміються в цілому світі і, повірте, для цього є всі підстави.

Приведу ще один приклад. 17.02.2017 р. в мене  був проведений обшук. Через 9 місяців мені намагалися всучити поламаний ноутбук. Все це робота Красноградських йолопів при погонах. Від такого «подарунка»я відмовився і написав прокурору заяву про скоєний злочин. Прошу почитати.

                                                         До Красноградської районної прокуратури

                                                         Харківської області

 

                                          Заявник: Марголін Віктор Наумович –

проживаючий в смт. Зачепилівка

Харківської області,

вул. Українська 8, кв. 9,

інд. 64401, тел. 066-71-68-753,

пенсіонер, ветеран праці,

редактор Інтернет-газети

«Зачепилівська правда»

 

Заява про скоєний злочин.

 

09.12.2017 р. відносно мене в Красноградській мінтовці відкрили карну справу нібито за неповагу до суду. Про це я дізнався тільки в лютому місяці після обшуку моєї квартири, який учинили 17.02.2017 р.  Минає вже майже рік а мені так ніхто і не пояснив за що треба поважати дармоїдів Зачепилівського і Красноградського судів. Обшук моєї квартири був проведений з грубими порушеннями чинного законодавства. Навіть протокол обшуку мені не залишили. Загребли все що їм було потрібне  і змилися. І все це відбувалося в присутності  прокурора БобрицькогоВ.А. та за участі слідчої  Субачевої. Всі вони вели себе так ніби це шакали, які зірвалися з цепка. А це була лише квартира редактора Інтернет-газети, якому виповнився 71 рік і який проживає один, переніс інсульт, має гіпертонічну хворобу і цукровий діабет. Та їх це не цікавило.

В результаті обшуку в мене арештували системний блок комп’ютера, ноутбук, принтер, флешки, журнал. Через кілька місяців мені повернули дві флешки, одна із них не працює. Через пів року повернули, а точніше передали через посторонню людину принтер, який не є носієм інформації. Ось такий дебілізм і непрофесіоналізм продемонстрували красноградські  носії погонів захисників народу.

Особливу увагу хочу звернути на факт арешту ноутбука, який я подарував своїй єдиній внучці і яка один раз на дві-три неділі приходила і грала в якісь там ігри. Тобто це була дитяча забавка. Ніякої іншої  цінної інформації цей ноутбук не містив. Все це я розповідав слідчим. Для перевірки моєї інформації достатньо було б кілька хвилин при умові що це були розумні люди. Але вони були неуговоримі. Я мало не став на коліна просячи не забирати в дитини іграшки. Та нічого не допомогло. Ніби це приїхало 6 чоловік з Краснограда для виконання фашистської операції по спасінню відвертого урода судді в Зачепилівці від неминучої смерті.

Поряд з цим я хочу добавити, що суддя Красноградського суду абсолютно безпідставно надала дозвіл на проведення обшуку. Засідання суду відбувалося без моєї участі. І коли б вона могла поворушити своїми мізками, то могла би дійти висновку, що всі матеріали газети можна прочитати з любого комп’ютера. Це все так просто. Але, очевидно, переслідувалась зовсім інша мета. Арешт комп’ютерної техніки на певний час паралізував роботу редакції газети, а це є не розслідуваний злочин. Все це привело мене і до конкретних фінансових збитків, які виразилися в оплаті Телекому за користування Інтернетом тоді як я ним не користувався і не по своїй провині.

Станом на сьогоднішній день вся ця мерзенна історія закінчилася тим, що слідча передала посторонньою людиною мені ноутбук в несправному стані. Ноутбук був поламаний і свідком цього дійства є колишній керівник зачепилівської поліції Коротаєв С.І.  Слідча пані Субачева намагалася всіх одурити і зіпхати мені злимок який для мене, як дарунок внучці,  коштує дуже дорого. Це було не хамство, а відвертий злочин, який відповідає ст. 388 КК України. Це є злочин цілого ряду відповідальних працівників прокуратури і поліції м. Краснограда. Так відноситись до живих людей не завжди і німці у війну собі  дозволяли.

Згідно протоколу обшуку від 17.02.2017 р. вилучені речі були направлені на зберігання до Красноградського ВП ГУНП. Особи, яким передається майно в таких випадках, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження. Але я допускаю, що всі 9 місяців слідча непрофесійно користувалася моїм майном що і привело до його пошкодження. Об’єктивна сторона цього злочину полягає саме в пошкодженні вилученого майна. Для мене це і є майнова шкода яка підлягає повному відшкодуванню. Техніка з ремонту мені не потрібна. А мінтовську владу перед дитиною демонструвати – це також злочин.

Варто згадати і про розумні строки розгляду моєї карної справи.

Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 214 КПК України прошу наведені відомості внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування згідно ст.ст. 388 і 171  КК України.

 

Мешканець Зачепилівки  _________________ Марголін В.Н.

 

21.11.2017 р.

 

Що із цього роя вийде – я не знаю, але мовчати я не умію. Давайте почекаємо. Я розумію що ставлю питання далеко не стратегічні для нашої країни, але доля нашої країни і нас самих складається з таких епізодів і закривати очі на такий стан речей не варто.

 

Редактор – Віктор Марголін, 21.11.2017 р.