Як не подякувати за новорічний "подарунок".

07.04.2014 23:58

Як не подякувати за новорічний «подарунок».

 

Наступну мою розповідь я хочу розпочати ось так. До цієї історії Новий рік не має жодного відношення, та все ж якийсь зв'язок з минулим проглядається. А було це в селі Катеринівка Сахновщинського району на Харківщині. В роки війни біля села був збитий наш літак. Льотчик врятувався за допомогою парашута. Німці, з допомогою наших поліцаїв, спіймали льотчика і привезли молодого хлопця до місцевого клубу. Там його допитували, катували. Поряд з клубом проживала одна жінка, яка намагалася хоч щось дізнатися про полоненого. Вона зі своєї сторони залізла в кущі бузку і почала спостерігати. Та місцевий поліцай Тимоха, вік би його не згадувати, якось запримітив ту жінку і крикнув у її бік: «Бабо, куля не куплена». Звичайно ж  ту жінку як вітром здуло, але це був наглядний приклад з яким ентузіазмом окремі подонки готові були служити фашистському режиму. Не без допомоги поліцаїв деякі мешканці Катеринівки закінчили свій життєвий шлях і знаходяться в братській могилі в селі Чернявщина  на Дніпропетровщині. Там є і моя тьотя. Вічна слава героям.

Та повернемося до нашого сьогодення. Так, війни сьогодні ми не маємо, але розруха у нас на очах. Якщо фізично ми ще не трупи, то морально ми є явно банкрутами. Ми понахиляли голови і мовчки спостерігаємо що воно буде далі. В цей час пани Янукович з Азаровим догрібають золотовалютні резерви країни, неймовірно збільшують закордонні запозичення і все це видають нам за героїчні зусилля по спасінню держави. В цей час Кобильська під прикриттям Медяника  організувала крадіжку лісу поблизу села Руновщина. За деякими оцінками 1 га лісу приносить 1 млн. долярів чистого прибутку. То чого його не пиляти, коли він у їхньому розумінні нічий. Не без діла тут тиняється і суддя Огієнко, який від імені України кришує пиляння лісу в Зачепилівці і в результаті Кобильська з Медяником та прокурорчиком  Явніковим спокійно святкують Новий рік. Скажіть мені , люди добрі, чим оці мною названі чиновники кращі від отих Катеринівських поліцаїв? Дехто із тих поліцаїв, хоч це їх і не виправдовує, можливо спасалися і пішли на службу до фашистів. А від чого спасаються нинішні прахвости  на відповідальних посадах в нинішній Зачепилівці? Вони себе ведуть інколи набагато гірше, ніж німці на окупованій землі в роки війни. Я цього не розумію. До речі, цей список українських мародерів без прізвища Гляня Льоні був би далеко не повний. Цей умудрився порахувати в лісі дерева так, як рахують голоси на виборах в «Партії регіонів», якій він служить вірою і правдою, залишивши «Батьківщину». Крутить картуз чоловік як йому заманеться…

Щоб так говорити необхідно мати якісь докази. І я запевняю, що вони є і їх немало. Так, 14.11.2013 р. я написав заяву про скоєний злочин (по лісу) та відніс її до районної міліції. Ті відправили мою заяву до прокурора району, так як на Ліду у них прав малувато. Прокурор написав що злочину не бачить, як будь то він хотів його бачить. Хто ж собі на хвіст какає? Це необ’єктивне рішення прокурора я оскаржив до суду. Незважаючи на недовіру, суддя Огієнко ухватився руками і зубами і став розглядати скаргу. Цю роботу він виконав з порушенням цілого ряду статей процесуального законодавства. Він навіть відмовив у провадженні за моєю скаргою і тим самим прикрив задницю як прокурору району , так і отій проходимці Ліді. Рубайся дерево криве й криве. Розгляд цього питання відбувся без мене і прокурора. Ось таке кривосуддя. Ніби я побув у поліцейській управі, а не в суді незалежної України. Так родилася наступна апеляційна скарга.

                                                          До Харківського апеляційного суду,

                                                          в судову палату по розгляду кримінальних

                                                          справ

 

Апеляційна скарга.

 

21.11.2013 р. слідчий   суддя   Зачепилівського районного суду                                                  

Харківської області Огієнко Д.В., розглянувши мою скаргу від 21.11.2013 року, виніс ухвалу про відмову у відкритті провадження за скаргою.

Вважаю рішення суду незаконним і необґрунтованим, яке підлягає безумовному скасуванню як таке , що ухвалене з порушенням норм процесуального права. Судове повідомлення я отримав  поштою 26.11.2013 року.

Коротко про суть питання. 14.11.2013 року я подав заяву про скоєний злочин до Зачепилівського РВ ГУМВС України. Дана заява була переадресована до прокуратури району. В результаті відсутності належної слідчої роботи по виявленню відвертих порушень законодавства я  19.11.2013 року звернувся зі скаргою до слідчого судді. А так як розгляд справи своєчасно не відбувся, то я підготовив  ще одну скаргу від 21.11.2013 р. в якій надав документальні підтвердження наявності злочину під час випилювання та розпилювання лісу. В своїй скарзі я вказав на те, що прокурор району вперто не бажає моє повідомлення про злочин вносити до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та просив суд, відповідно до вимог ст. 303 КПК України,  зобов’язати  прокурора виконати вимоги закону.

Мої вимоги були настільки очевидними, об’єктивними та справедливими, що суддя Огієнко Д.В. побоявся виносити питання для обговорення. Він відкритим текстом заявив що краще нехай його рішення скасують в апеляційній інстанції, ніж «воювати» з прокурором. Тому цей суддя виніс ухвалу, яку я можу назвати лише злочинною. І це в той час, коли на подвір’ї голови Зачепилівської РДА  слідчі з Харкова провели обшук в зв’язку  з відкритою карною справою.

Не маючи змоги спокійно спостерігати процес розкрадання національного багатства України (лісових ресурсів) я 27.11.2013 року подав чергову заяву про скоєний злочин до Зачепилівського районного відділу міліції. Доля цієї заяви на даний час мені не відома. Та всім цим процесом керує той же прокурор району Медяник О.А. А суддя рекомендує мені краще скаржитися на слідчого, ніж на прокурора. «Кришують» один одного.

Я надаю до суду копії ряду документів: лист прокурору області від  24.06.2013 р., відповідь екологічної інспекції від 22.07.2013 р., лист-відповідь з РДА від 13.11.2013 р., заява прокурору району від 28.10.2013 р., лист до районної міліції від 22.04.2013 р.  Всі ці документи беззаперечно свідчать про намагання всіх керуючих і  контролюючих органів ухилитися від відповідей на конкретні питання пов’язані з законністю пиляння лісу.

Ось в результаті саме такого «розгляду» скарги в суді я отримав ухвалу яка нікого ні до чого не зобов’язує. Це я розглядаю як службовий злочин перед народом України.

Зазначені обставини суддею не були враховані, чим  порушені вимоги ст. ст. 303 ч.1 п.1, 306 п.3  КПК України.

Крім того, суддя позбавив мене належних мені за законом процесуальних прав: брати участь в судовому засіданні, надавати докази, брати участь в дослідженні доказів, давати пояснення, виступати в судових дебатах. Я не отримував судової повістки, а тому вважаю, що прийнята ухвала суду більше схожа на замовний документ.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 395 КПК України  прошу:

 

1.     Скасувати ухвалу Зачепилівського районного суду від 21.11.2013 року і передати справу на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

 

Додаток:

-         заява про скоєний злочин від 14.11.2013 р.;

-         скарга слідчому судді від 19.11.2013 р.;

-         скарга слідчому судді від 21.11.2013 р.;

-         оскаржувана ухвала суду від 21.11.2013 р.;

-         лист прокурору області від  24.06.2013 р.;

-         відповідь екологічної інспекції від 22.07.2013 р.;

-         лист-відповідь з РДА від 13.11.2013 р.;

-         заява прокурору району від 28.10.2013 р.;

-    лист до районної міліції від 22.04.2013 р.

-         копія апеляційної скарги.

 

28.11.2013 року                  _________________  Марголін В.Н.

 

5 грудня апеляційний суд виніс справедливе та об’єктивне рішення. У мене до нього немає жодного зауваження. Щоб зрозуміти суть Зачепилівського кривосуддя це треба читати:

 

УХВАЛА                                                   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого             -  Меркулової Т.В.,

суддів                        -  Курила О.М., Шевченко В.В.,

при секретарі            -  Леськів Е.П.,

за участю прокурора - Явнікова Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою заявника Марголіна Віктора Наумовича на ухвалу слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2013 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його скаргою на бездіяльність слідчого Штанька С.О. та прокурорів Зачепилівської прокуратури Харківської області щодо не внесення відомостей за його заявою в ЄРДР, -

ВСТАНОВИЛА:

Марголін В.Н. 21 листопада 2013 року звернувся до слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність слідчого Штанька С.О. та прокурорів Зачепилівської прокуратури Харківської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 14 листопада 2013 року про скоєння злочину, посилався на те, що під час розгляду справи про вирубування лісу поблизу села Руновщина слідчий не здійснив певних слідчих дій, а прокурор неефективно наглядав за проведенням досудового розслідування, просив забовязати прокурора району внести відомості за його заявою про скоєння злочину до ЄРДР та виконати всі перевірки і слідчі дії які їм були заявлені.

Ухвалою слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2013 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою Марголіна В.Н. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, слідчий суддя керувався положеннями ч.І ст.303 КПК України, у віповідності до яких на досудовому провадженні може бути оскаржений лише певний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора, а крім того, з заяви до Зачепилівського РВ не вбачається , що вона є заявою про злочин.

Не погодившись з постановленим процесуальним рішенням слідчого судді. Марголін В.Н. подав апеляційну скаргу, в 'якій просив ухвалу скасувати, матеріали повернути в суд першої інстанції для розгляду. Посилався на те, що 14 листопада 2013 року подав до Зачепилівського РВ заяву про скоєний злочин, яка була переадресована до прокуратури району. В результаті відсутності належної слідчої роботи він звернувся до суду зі скаргою, в якій надав документальні підтвердження наявності злочину під час випилювання та розпилювання лісу, та вказав, що прокурор району не бажає його повідомлення про злочин вносити до ЄРДР та просив суд, відповідно до вимог ст. 303 КПК України, забовязати прокурора виконати вимоги закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що ухвала слідчого судді законна та обґрунтована, а тому підстав для її скасування не вбачається, перевіривши судові матеріали_ та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 303 КПК України наводить вичерпаний перелік випадків і субєктів  оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора. Так, згідно п.1 ч.І ст.303 передбачено оскарження бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи  повідомлення про кримінальне правопорушення.

3і змісту скарги Марголіна В.Н. вбачається, що ним оскаржується ненадання відповіді про розгляд його заяви про злочин, яке подано до Запепилівського РВ 14.11.2013р., невиконання слідчим певних слідчих дій та невнесення прокурором району відомостей до ЄРДР. Невиконання цих вимог, на думку скаржника, є нездійснення процесуальних дій слідчим чи прокурором, які вони мали здійснити у визначений законом час.

Відповідно до  ч.І ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути _оскаржено нездійснення процесуальних дій слідчого або прокурора, які вони забовязані  вчинити у визначений КПК України строк.

Враховуючи наведене, колегія судців вважає, що слідчий суддя безпідставно відмовив у відкритті провадження за скаргою Марголіна В.Н., оскільки в ній, окрім іншого, містяться доводи, які узгоджуються з вимогами п.1 ч.І ст.303 КПК України.

За таких обставинах колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, - а скарга Марголіна В.Н. на бездіяльність слідчого та прокурора поверненню в суд першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження по скарзі.

Керуючись: ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заявника Марголіна В.Н. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2013 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою Марголіна В.Н. на бездіяльність слідчого Штанька С.О. та прокурорів Зачепилівської прокуратури Харківської області щодо не внесення відомостей за його заявою в ЄРДР - скасувати, матеріали направити в суд першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження по скарзі Марголіна В.Н.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

 

Підписи:

 

Ось такі «пироги». Але це далеко не все бо так називаємий суддя Огієнко вирішив що крім нього з цим завданням по кришуванню лісової справи в Зачепилівці ніхто не справиться. Я йому не довіряю , а він по п’ятах, по головах лізе, руками і зубами ухватився і вирішив своє довести. Щось схоже на вишколену кавказьку вівчарку. Та наш спір про довіру судді, згідно законодавства , вирішив інший суддя – Яценко Є.І. Виявляється, що у мене недостатньо доказів щоб Огієнка назвати конченою падлюкою. А мені видається, що це і доводити не потрібно. І так усе ясно. Але із Законом сперечатися важко, а з Огієнком ще важче. Його юридичний шедевр виявився наступним :

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2013 року суддя Зачепилівського районного суду Харківської області Огієнко Д.В. під час розгляду скаргу Марголіна Віктора Наумовича на постанову слідчого Зачепилівського РВ ГУ МВС України в Харківській області про закриття кримінального провадження №12013220290000029, -

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні Зачепилівського районного суду Харківської області 17.12.2013р. під час розгляду головуючим суддею Яценком Є.І. заяви Марголіна В.Н. про відвід головуючого по справі №620/1189/13-к слідчого судді цього ж суду Огієнка Д.В. заявник Марголін В.Н. дозволив собі ряд висловлювань, що зафіксовані на диску ЬН6106КЕ)03133824 (а.с.15), а саме:

А уборщиця нам не нужна, щоб пригласить в суд? - це сказано на адресу слідчого судді Огієнка Д.В., який з’явився в судове засідання, аби дати пояснення по суті заявленого відводу.

Суддя Огієнко - шарлатан! Таких надо брать мітлу і аж до Наталіна проводжати до дому!

Скільки він тобі заплатив? Не скажеш? - репліка на адресу прокурора прокуратури Зачепилівського району Дальока М.С., який вважав відвід необгрунтованим. (При цьому, жестом Марголін показав на слідчого суддю Огієнка Д.В., маючи на увазі, що саме слідчий суддя Огієнко Д.В. платив прокурору гроші).

Там під копірку Євген Іванович зробить... Число те ж саме... - репліка, якою Марголін В.Н. коментує вихід судді Яценка Є.І. до нарадчої кімнати для постановляння ухвали відносно заяви Марголіна В.Н. про відвід слідчого судді Огієнка Д.В.

Тлумачний словник Даля В.І. (1863-1866р.р.) дає таке визначення слову «ШАРЛАТАН» - мовою оригіналу «муж. -яка жен. обманщик, хвастун и надувала; кто морочит людей, пускаєт пыль в глаза, отводит, туманит, разными приемами дурачит и обираєт. Он ничего не смыслит в  этом деле, только шарлатанит, и легковерные, за шарлатанство его, приплачиваются. -танские приемы».

Отже, фактично Марголін В.Н. заявив, що посаду судді Зачепилівського суду Харківської області займає особа, що за своїми морально - етичним якостями не відповідає цій високій посаді. Однак, враховуючи на те, що ця його заява обґрунтована лише тим, що він не згоден з певними рішеннями слідчого судді, це не дає йому права такої поведінки в судовому засіданні, так як і судді і працівники апарату суду мають право на поважне до них відношення з боку Марголіна В.Н., який завжди знаходить в суді повагу до себе як до громадянина і неодноразово отримував тут захист своїх прав і законних інтересів, звісно, у випадках, коли він заявляв правомірні вимоги.

Коментуючи вихід судді Яценка Є.І. до нарадчої кімнати, Марголін В.Н. явно продемонстрував те, що він не вважає, що суддя Яценко Є.І. буде приймати рішення, так як, на його думку, воно «зроблено під копірку». Що також демонструє його зневагу до суду.

В судовому засіданні 19.12.2013р. Марголін В.Н. не реагуючи на попередження головуючого слідчого судді, проявляючи неповагу до суду, почав давати принизливі коментарі на адресу учасників кримінального провадження та головуючого слідчого судді. У зв’язку з чим, слідчий суддя був вимушений припинити дослідження матеріалів кримінального провадження №12013220290000029 та поставити на обговорення питання про необхідність притягнення Марголіна В.Н. до адміністративної відповідальності за прояви явної зневаги до суду, яка передбачена ст. 185-3 КУпАП.

Прокурор вважав за необхідне вирішити це питання на розсуд суду. Марголін В.Н. надав незрозумілі коментарі.

Вирішуючи питання про притягнення Марголіна В.Н. до адміністративної відповідальності, суддя враховує і те, що будучи постійним відвідувачем суду, Марголін В.Н. добре знає правила поведінки в суді, але систематично їх порушує, за що регулярно отримує усні зауваження як від суддів, так і від працівників апарату Зачепилівського районного суду Харківської області. Але, в цьому конкретному випадку суддя вважає, що поведінка Марголіна В.Н. у його демонструванні зневаги до суду безпосередньо в судовому засіданні, вийшла за межі, коли суддя може вважати порушення незначним і обмежитись усним зауваженням.

Суддя вважає доведеним, що Марголін В.Н. в судовому засіданні допустив прояви явної зневаги до суду, як відносно судді Огієнка Д.В., так і відносно судді Яценка Є.І., а також відносно прокура прокуратури Дальока М.С., що свідчить про те, що його дії не пов’язані виключно з особою судді Огієнка Д.В., а направлені в цілому проти авторитету правосуддя, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 185-3 КУпАП.

Обтяжуючих та пом’якшуючих відповідальність обставин суддя не встановив.

З урахуванням вищевикладеного та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підстав для звільнення Марголіна В.Н. від адміністративної відповідальності суддя не вбачає, та вважає за необхідне призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу, так як інше санкцією ст. 185-3 КУпАП не передбачено. При визначенні розміру штрафу в межах санкції ст. 185-3 КУпАП суддя бере до уваги те, що Марголін В.Н. вперше притягується до адміністративної відповідальності, є пенсіонером, одружений. Таким чином, суддя вважає що вперше розмір штрафу може бути мінімальним і має скласти 340 грн. Нажаль, суддя не може скористатися правом в цьому випадку визнати правопорушення, скоєне Марголіним В.Н., незначним та обмежитись усним зауваженням в судовому засіданні, так як сам прояв зневаги до суду є правопорушенням, що направлено на підрив авторитету судової влади, тому таке правопорушення має припинятися та каратися з усією суворістю закону.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Відповідно до п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 34,41 грн.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення у цій справі не складається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 34, 40-1, ст. 185-3, 130, ст.ст. 258, 283, 284 КУпАП. -

ПОСТАНОВИВ:

Марголіна Віктора Наумовича, РНОКПП 1702400639, визнати винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП і призначити йому стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп., які перерахувати до Державного бюджету України: одержувач - УДК в Зачепилівському районі, ЄДРПОУ 35579026, банк одержувача - ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31119149700216, код платежу 21081300.

Стягнути з Марголіна Віктора Наумовича, РНОКПП 1702400639, на користь держави судовий збір в сумі 34,41 грн., які перерахувати до Державного бюджету України: одержувач - УДК в Зачепилівському районі, банк одержувача - ГУДКУ в Харківській області, ЄДРПОУ 35579026, рахунок 31212206700216, код платежу 23030001.

Копію постанови вручити Марголіну В.Н. негайно після її оголошення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі відповідної апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд Харківської області.

Слідчий суддя

Подпись: Д.В. ОГІЄНКОЗачепилівського районного суду Харківської області

Буде толк чи ні, а апеляційну скаргу треба писати.

                                                 До Харківського апеляційного  суду                                                           

 

Марголін  Віктор Наумович –

проживаючий  в сел. Зачепилівка,

вул. Українська 8, кв. 9,

Харківської області, тел. 5- 18 - 43,

інд. 64401,  mailto:margolin46@list.ru,

пенсіонер, журналіст ВО «Свобода».

 

Апеляційна скарга.

 

24.12.2013 р. я отримав поштового листа в якому містилося два екземпляри постанови Зачепилівського районного суду від 19.12.2013 року якою суддя Огієнко Д.В. визначив мені покарання в розмірі 340 грн. та судовий збір в сумі 34,41 грн.  З такою постановою судді Огієнко я не погоджуюся з цілого ряду причин.

1. Таке досить серйозне покарання аж ніяк не відповідає тим обставинам які відбувалися в Зачепилівському суді.

2. Ще більш незрозумілим є те, що суддя Огієнко аналізує події які відбувалися в зовсім іншому судовому засіданні, тобто не там де він був головою. Якби подібне рішення приймав суддя Яценко Є.І., то це ще можна було б якось пояснити. А так , я вважаю, що постанова є надуманою та безпідставною. Я запитав слідчого суддю  Яценка Є.І. чи звертався він до Огієнка про надання йому адвокатської послуги . Відповідь я отримав що не звертався.

3. Приведені в постанові мої висловлювання виражалися загальновідомими словами і не містять в собі нецензурних, ображаючих  висловлювань. Якщо суддя Огієнко вважає що я щось сказав неправду, то йому ніхто не заважав висловити свою думку чи заперечення. А він сидів і ухмилявся, виношував свої таємні плани про моє покарання. Якщо слова правди розцінювати як кровну обіду, то дійсному правосуддю не позаздриш.

4. Я вважаю, що суддя Яценко Є.І. і прокурор Дальока М.С. не потребують адвокатського захисту з боку судді Огієнка.

5. Мої висловлювання чомусь записані не всі. Я добре пам’ятаю, що на зауваження судді я зробив пояснення стосовно  того, що повагу до суду слід використовувати не тільки як законодавчо визначену поведінку громадян в судовому засідання, але оту повагу паралельно треба заслуговувати своєю добросовісною працею все життя. А чому цього не надруковано в постанові я пояснити не можу. Якийсь однобокий підхід до правди.

6. Я хочу заперечити талановитому судді Огієнко який вивчив словник вісімнадцятого століття і таким чином намагався показати себе якнайстрашнішою жертвою зачепилівського правосуддя. Я ж маю словник російської мови С.І. Ожегова віддрукованого в 1985 році де слово «шарлатан» визначено наступним чином – невежда, выдающий себя за знатока, грубый обманщик. Якщо я помилився то нехай цей суддя пояснить суду і мені чому він 27.11.2013 р., порушуючи  вимоги  щонайменше десятка статей  КПК України виніс від імені України  Ухвалу суду, як кажуть без суду і слідства , без запрошення мене і прокурора до судового засідання під час вирішення питання про необхідність внесення моєї заяви про скоєний злочин до ЄРДР. Суддя Огієнко при цьому порушив вимоги ст. 303 КПК України в угоду прокурору району і відмовив мені при цьому навіть у відкритті провадження за моєю скаргою. То як при цих обставинах я маю називати цю людину? Я можу лише подякувати суддям апеляційного суду Меркуловій Т.В., Курилу О.М. та Шевченко В.В. які 05.12.2013 р. розглянули мою скаргу і абсолютно справедливо написали в Ухвалі – «Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя  безпідставно відмовив у відкритті провадження за скаргою Марголіна В.Н., оскільки в ній, окрім іншого, містяться також доводи, які узгоджуються з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України». Якщо цього не знає суддя, то нехай краще іде телят пасти, якщо їх йому довірять. Таку поведінку  судді я розцінюю як злочинну, так як вона укриває скоєний злочин. А враховуючи ті обставини, що в апеляційному суді приймав участь прокурор із Зачепилівки Явніков Р. Ю. і який намагався переконати суддів в тому що Ухвала Огієнка є законною та обґрунтованою, то все це дійство Зачепилівських правників виглядає як злочинний зговір посадових осіб.  Тому я не бачу в своєму вислові жодної помилки, навіть тоді коли щось там не подобається пану судді із Зачепилівки.

7. В постанові записано: « Отже, фактично Марголін В.Н. заявив, що посаду судді Зачепилівського суду Харківської області займає особа, що за своїми морально-етичними якостями не відповідає цій високій посаді». Звісно, що цих слів я не говорив. Це є фантазія самого судді який бажає сам себе звеличити. Незважаючи на це я вважаю за необхідне подякувати йому бодай за чесну характеристику на себе.

8. Коли суддя говорить про те, що я неодноразово отримував в цьому суді захист своїх прав і законних інтересів, то тут пан Огієнко лукавить, а точніше – бреше. В 2001 році я був осуджений в Зачепилівському районному суді по ст. 167 КК України. Справа була заказною. Навіть у вироку суду, вже покійного судді та покійного прокурора, не вистачило ума щоб написати що я зробив таке що підлягає кримінальному осудженні. Сьогодні я  продовжую дякувати суддям апеляційного суду які скасували цю дурницю. І саме після цього я став читати юридичну літературу, очолював районну партійну організацію «Партію правозахисту» і т. д. Що торкається судді Огієнка, то слід зазначити що його судові рішення від  20.06,  24.10,  21.11,  27.11, 05.12, 19.12  2013 року    за моїми заявами жодного разу не закінчувалися правосудними рішеннями. У всіх моїх зверненнях мені було відмовлено.

9. Що торкається мого коментаря при виході судді Яценка до нарадчої кімнати, то тут я абсолютно зовсім  нікого не образив. Знову Огієнко виражає свої догадки, припущення і фантазії. Щоб він говорив коли б був на моєму місці. Можна взяти три судові рішення і вони написані дійсно ніби під копірку. Я тут ні в  чому не помилився. А питання дійсно, коли заглянути глибше,  торкається ума честі і совісті самого Огієнка. А діло було так. Коли я виразив недовіру судді Огієнко, то комп’ютер в Києві, не знаючи суті справ в Зачепилівці, чомусь продовжував призначати розгляд справ саме цьому Огієнку. То скільки можна було терпіти таку наругу над здоровим глуздом? І я зайшов до кабінету голови суду Бойко Г.В. і розповів йому про наші стосунки. Григорій Васильович віднісся з розумінням до даної проблеми і сказав мені що він зараз же піде в кабінет до Огієнка і запропонує йому написати заяву про самовідвід в зв’язку з моєю недовірою до нього. Я не був присутнім під час їхньої розмови, але сподівався, що цей конфлікт на їх рівні вирішити не складно. Але виявилося, що Огієнко , про це я можу тільки здогадуватися, пообіцяв прокурору району винести «вірне» рішення по моїй заяві. Тому ніхто його не міг переконати в тому, що краще було б добровільно відмовитися від розгляду справи. Та він ніби зубами ухопився за справу і що з цього вийшло я вже розповів.

10. Я не розумію що мав на увазі суддя Огієнко, що його образило в судовому засіданні 19.12.2013 р., про які принизливі коментарі іде мова. Я в цивілізований спосіб захищав свою правову позицію і мав право щось таки сказати. В суді є запис судового процесу, але жодного мого конкретного висловлювання  чомусь не приводиться.

11. 19.12.2013 року зранку я зайшов до кабінету секретаря судового засідання і попросив пояснити мені коли я можу прийти і отримати  копію судового рішення. В кабінеті сидів, розставивши ноги, і сам Огієнко. Побачивши мене він відреагував як бик на червону тряпку. Якби хто міг записати як він кричав на мене по- звірячому в присутності своїх підлеглих. Його слова я добре запам’ятав. Він «говорив»: « Я вам забороняю спілкуватися з моїм секретарем. Я вас оштрафую на тисячу гривень. Скажіть, а яка у вас пенсія. Ви що хочете останні свої роки провести за гратами?». І т. д.  Ось така відбулася розмова з цим чудом-суддею незадовго до судового засідання. Можливо, що саме так Огієнко демонстрував виконання морально-етичних вимог до працівника суду. Але ж інші працівники суду собі такої поведінки не дозволяють. Треба зважити і на те що мені 67 років і Огієнко мені декілька разів годиться в сини, яких я не бажаю бачити. Так що це була продумана та спланована психічна атака  цього надзвичайно розумного судді. А хіба це мене не образило? Це красномовно доводить, що особа Огієнка в судовому корпусі є людиною випадковою. Він спеціально своєю поведінкою провокував мене на оті висловлювання щоб потім покарати і побачити кров. Що все це має спільне з правосуддям я зрозуміти не можу. Ось тому на всіх Майданах України люди скандують : «Банду геть». Очевидно, що вони праві.

12. Своєю поведінкою суддя Огієнко компрометує всю державну владу країни, а не тільки судової гілки влади. Наскільки мені відомо, в апеляційному суді знаходяться скарги на поведінку Огієнка і інших поважних людей, яких я знаю. Такий безлад з боку Огієнка слід зупинити. Він не робить честі нікому. На поведінку Огієнка, очевидно, вплинула його попередня робота в якості адвоката. В його віці перестроїтися вже практично неможливо і тому він проводить фінансові експерименти наді мною – пенсіонером у віці 67 років, ветераном праці, який має стаж тільки на державній службі 30 років.

13. Про те, що я  регулярно отримую усні зауваження від працівників апарату суду, то це вже явний «перебор». Після такої характеристики можна і не таке сказати. Хоча б один конкретний приклад, один «бред». Як таких, вибачте, людей визначають на посади суддів?

14. Я не можу погодитися з висновком судді Огієнка про те, що у нас нібито здорові стосунки і вони не пов’язані з особою судді Огієнка і що я підриваю авторитет правосуддя. Це є неправда. Саме такою своєю поведінкою суддя Огієнко намагається видати себе за висококваліфікованого правника, справедливого і чесного в роботі. Я твердо знаю що все це не так. Тому я звертався до пана Огієнко з проханням більше ніколи зі мною не вітатися і не розглядати ніколи моїх справ у суді.

15. І останнє. Я та моя дружина останнім часом досить часто буваємо клієнтами лікувальних закладів Зачепилівки, Краснограда та Харкова. Для цього я наймаю автомашину і моя дружина тільки лежачи на задньому сидінні може доїхати до лікарні на огляди медиків, на уколи, капельниці, блокади і т. д. Про все розповідати неможливо і що все це коштує для нас пенсіонерів – важко згадувати. Ці обставини я прошу врахувати при прийнятті рішення по справі.

 

Враховуючи викладене та керуючись п.3  ст. 293  я прошу суд:

 

1. Прийняти мою скаргу до розгляду.

2. Скасувати  постанову судді Зачепилівського районного суду Огієнко Д.В.  від 19.12.2013 року про моє фінансове покарання як таку що не відповідає фактичним обставинам і виконаною під впливом нездорових емоцій та закрити провадження у справі.

3. Розглянути скаргу без моєї участі, так як із своїм радикулітом у мене не завжди є фізична можливість їхати за 130 км. до суду.

 

Додатки:

-         оскаржувана постанова суду від 19.12.2013 р.;

-         ухвала апеляційного суду від 05.12.2013 р.;

-         копія апеляційної скарги.

 

26.12.2013 р.               __________________  Марголін В.Н.

 

 

На все це дійство я дивлюся як на прояв судійського свавілля. І все відбувається тільки тому, що в Зачепилівському районному суді суддя Огієнко розглядає справи не за єдиним правилом судійського розгляду, а привчає людей жити за понятіями. З точки зору суспільної моралі Харківська область не кращим чином виділяється останнім часом серед інших регіонів країни. Тут дозволяють собі палити, різати, катувати і т. д.  Ці садистські замашки іноді проявляються і в прокурора району, який дозволяє собі  завишати голос, коли не знає що брехати відвідувачу. А все це є вихованці Харківської «еліти». Очевидно, що пану Добкіну є на кого зіпертися коли він пропонує перевести столицю із Києва до Харкова. Та більшість світу давно вже живе за зовсім іншими правилами.  Я прийшов до суду щоб захистити інтереси країни, громади від злодіїв, бо прокурорів у нас не вистачає, а отримав «по зубах». Отаку державу маємо, збудували. Навіщо нам та Європа. Так відбувається ще і тому, що Закон дозволяє судді приймати рішення за своїм внутрішнім переконанням. Про Закон і совість тут мова не іде. Все це до одного місця. Тим більше в Зачепилівці.

На цьому сьогодні ми закінчимо. Хто уважно прочитає, я думаю, зрозуміє чому люди на всіх майданах кричать : «Банду геть!». І чим скоріше, тим краще для всіх нас.

 

Редактор – Віктор Марголін, журналіст ВО «Свобода», 05.01.2014 р.